Мозок у колбіМозок у колбі — у філософії це різновид уявних експериментів, що ілюструють залежність людини у розумінні дійсності від її суб'єктивних відчуттів. Уявний експериментУ загальному випадку суть експерименту виводиться з ідеї, властивої науково-фантастичним творам, про те, що якийсь цікавий вчений може витягти мозок якоїсь піддослідної людини з тіла, помістити його в колбу з живильним розчином, і підключити нейрони до комп'ютера, що генерує електричні імпульси ідентичні тим, які отримував би мозок, перебуваючи в тілі, а також реагують на нервові імпульси, що їх посилають мозком. Комп'ютер може симулювати віртуальну реальність, таким чином людина, якій належить мозок, незважаючи на відсутність тіла, буде, як і раніше усвідомлювати себе існуючою і пізнавати навколишній світ, генерований комп'ютером, вважаючи його реальним. Розумовий експеримент, який отримав назву «мізки в бочці», належить Гіларі Патнему. Свого роду «фізіологічна модель» суб'єктивного ідеалізму Дж. Берклі. У філософіїМожливі сценарії даного уявного експерименту використовуються у філософії скептицизму і соліпсизму, стверджуючи наступне: оскільки мозок у колбі виробляє і отримує точно такі ж імпульси, як він робив би це перебуваючи в черепі, і так як ці імпульси є для мозку єдиною можливістю взаємодіяти з навколишнім реальністю, то з точки зору мозку нема можливості гарантовано стверджувати, чи перебуває він в черепі або в колбі. У першому випадку віра людини (володаря мозку) в об'єктивність своїх відчуттів (наприклад, що людина гуляє по вулиці, їсть морозиво, чи відвідує Вікі-зустріч) — буде істиною, а в другому — помилковою. І так як неможливо знати, чи не знаходиться мозок у колбі, отже, може бути, що більшість вірувань в об'єктивну реальність — хибні. Цей уявний експеримент часто використовується для ілюстрації скептицизму Декарта.[1] У мистецтві
Література
Примітки
Див. також
|
Portal di Ensiklopedia Dunia