Мордвинова Амалія Русланівна

Мордвинова Амалія Русланівна
Ім'я при народженні	Людмила Руслановна Парыгина
Дата народження	20 листопада 1973(1973-11-20)[1] (51 рік)
Місце народження	Южно-Сахалінськ, Російська РФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Професія	акторка, радіоведуча, телеведуча
Кар'єра	1993—2011
Нагороди
IMDb	ID 0603312

Амалія Русланівна Бєляєва^[2] (при народженні Людмила Русланівна Паригіна, у першому шлюбі Зоріна^[3], пізніше взяла ім'я Амалія і дошлюбне прізвище матері Мордвинова, у другому шлюбі Гольданська, псевдонім Амалія&Амалія^[4]; нар.. 20 листопада 1973, Південно Сахалінськ, СРСР^[5][6]) — російська акторка театру, кіно і дубляжу, теле- і радіоведуча.

Народилася 20 листопада 1973 року в Південно-Сахалінську.

Мати: вчителька Людмила Мордвинова^[7]. Рідний батько Амалії, Моріс Шлемович Бонфельд, вологодський композитор і музикознавець, покинув сім'ю до її народження. Вітчим Амалії, інженер Руслан Паригін, одружившись з матір'ю Амалії, удочерив дівчинку і дав їй своє прізвище.

Після закінчення школи у Вологді склала іспити до ГІТІСу і Щукінського училища, але вибрала Щукінське училище. Спочатку хотіла вступити на режисерське відділення^[8].

Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна в 1995 році (курс Алли Казанської). У 1995—1998 роках працювала в театрі «Ленком», де зіграла роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», пізніше перейшла до Московського театру імені Володимира Маяковського, була зайнята також у виставах «Російської антрепризи» Михайла Козакова.

Перша роль у кіно — у фільмі «Дорога в рай» (1993). Популярність акторці принесли головні ролі у фільмі «Сни» (1993) і серіалі «Полювання на Попелюшку» (2000).

Сповідує іудаїзм^[7]. З 2009 року проживала в Індії, захопилася йогою а через 7 років, у 2016, переїхала до США^[9][10].

• Перший чоловік (1993—1999) — Ігор Зорін, звукорежисер театру «Ленком». Різниця у віці подружжя становила 18 років.^[11]
• Другий чоловік (2000—2004) — Олександр Гольданський, підприємець і економіст, керівник з 1993 року фірми «Зелений ліс», що виробляє двері і вікна з цінних порід дерева. Керував підприємством «Театральна справа Гольданських», продюсер.
  • Дочка — Діана Гольданська (нар.. 30 квітня 2001 роки)^{[12][13][14][15]}
• Третій чоловік (2005—2009) — Вадим Бєляєв, підприємець. Розлучена з 27 жовтня 2009 року.
  • Син — Герман Бєляєв (нар. 28 листопада 2005 року)^[16]
  • Дочка — Євангеліна Бєляєва (нар.. 31 березня 2007 року)^[17]
  • Дочка — Серафима Бєляєва (нар.. 18 березня 2009 року).^{[18][19][20][21][22]}

• 1996 — Лауреатка Державної премії Росії (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)
• 1996 — Лауреатка премії «Кришталева Турандот» (переможниця в номінації «Найкращий дебют сезону», за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)^[23]
• 1996 — Лауреатка Призу симпатій газети «Комсомольська правда» (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр « Ленком»)
• 1998 — Лауреатка премії журналу «Огоньок» (спеціальний диплом «Відкриття-98»)^[24]
• 2000 — Лауреатка VI щорічного міського фестивалю фільмів про Москву і москвичів «Московський Пегас» (приз «Срібний Пегас» за найкращу жіночу роль, фільм «Затворник», реж. Єгор Кончаловський)^[25]
• 2000 — Лауреатка VII Міжнародного фестивалю акторів кіно «Балтійська перлина» («Baltijas pērle») в Ризі (приз за найкращу жіночу роль другого плану, фільм «Літо, або 27 загублених поцілунків», реж. Нана Джорджадзе)^[26]
• 2003 — Лауреатка театральної премії «Чайка» за підсумками сезону 2002—2003 років (дует Амалії Гольданської та Григорія Сіятвінда був визнаний переможцем в номінації «Деякі люблять гарячіше», спектакль «Властивості пристрасті», антреприза «Театральне справу Гольданських»)

• 1993 — Марсельєза^[27] — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров і Юрій Махаєв / «Ленком»
• 1995 — Анна Болейн — «Королівські ігри», опера для драматичного театру Григорія Горіна та Шандора Каллоша за мотивами п'єси Масквела Андерсона «1000 днів Анни Болейн», реж. Марк Захаров і Юрій Махаев / «Ленком» - преса
• 1996 — Ельвіра — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Ноела Кауарда «Невгамовний Дух»^[en], переклад Михайла Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
• 1997 — Варенька Доброселова — «Фальбала», театральна фантазія А. Родіонової і С. Коковкіна за романом Федора Достоєвського «Бідні люди», реж. Михайло Макєєв / Театр «Моно-Дует-Тріо» під керівництвом Олександра Філіппенка
• 1998 — Паола — «Паола і леви, або Сублімація любові в стилі dell'arte», за п'єсою Альдо де Бенедетті «Паола і леви», переклад Т. Скуй, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
• 1998 — Дафна — «Квітка, що сміється», за п'єсою Н. Кауарда, переклад Михайла Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
• 1998 — Анна Дембі — «Кін IV», за п'єсою Г. Горіна, написаною за мотивами п'єси Александра Дюма-батька «Кін, або Геній і безпутність», реж. Тетяна Ахрамкова / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського
• 2000 — Катя — «Vanjushin's children», за п'єсою С. Найдьонова «Діти Ванюшина», реж. Андрій Гончаров / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського
• 2001 — Єва Крейн — «Не про солов'їв», за п'єсою Т. Вільямса, переклад Віталія Вульфа і А. Чеботаря, реж. Тетяна Ахрамкова / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського - преса [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• 2001 — Анна Полонська — «Сама, най, най…», За п'єсою А. Гольданської, реж. Амалія Гольданська / Антреприза «Театральна справа Гольданських» - преса [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• 2003 — Вона — «Властивості пристрасті», за мотивами п'єси Ежена Йонеско «Бред удвох», реж. Андрій Беркутов і Роман Самгін / Антреприза «Театральна справа Гольданських»
• 2004 — Запрошена «зірка»^[28] — спектакль-концерт «Клуб комедії», реж. Сергій Петрейков / Комічний театр «Квартет І»
• 2005 — Монтувальниця Скрябіна — «прояв любові», за п'єсою Ксенії Драгунської "Друг з товаришем, реж. Ольга Суботіна / «Інший театр» - преса [Архівовано 12 вересня 2012 у Archive.is]
• 2007 — Нінка — «Нінкін земля. Чужі», за п'єсою Наталії Ворожбит «Демони», реж. Олена Новікова / Театр «Центр драматургії і режисури»
• 2008 — Анна — «Близькість», за п'єсою Патріка Марбері «Ближче», переклад Гаяне Багдасарян, реж. Олена Новікова / Проєкт фінансової корпорації «Відкриття»
• 2008 — Жінка — «Прийшов чоловік до жінки», за п'єсою Семена Злотникова, реж. Йосип Райхельгауз / Театр «Школа сучасної п'єси»

У 2000 році була ведучою програми «Відкритий проєкт. Молодіжний канал» на телеканалі ТВЦ^[29]. Того ж 2000 року виступала співведучою в кількох випусках молодіжного ток-шоу «Акуна Матата» на телеканалі РТР^[30].

У 2002 році разом з Григорієм Сіятвіндою знялася в рекламному ролику кави Nescafe Gold^[31].

У 2005—2007 роках вела авторську програму на радіо «Ехо Москви» (програма, спочатку названа «Територія Амалії», через деякий час була перейменована і отримала назву «Доброго полювання!»)^[32].

У 2016 році випустила збірку віршів «Концепція райського саду»^[33][34] .

• Біографія Амалії [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Амалія Бєляєва
• Амалія & Амалія на сайті Ехо Москви [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Амалия Мордвинова-Гольданская в программе «Без антракта», 2004 на YouTube
• Особиста справа Амалії Паригін-Мордвінової-Гольданський-Бєляєвої
• Амалія Гольданская купається голяка [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Інтерв'ю на зйомках фільму «Лебединий рай»