Ворожбит Наталія Анатоліївна

Наталія Ворожбит
Наталія Ворожбит
	Ворожбит (2023)
Ім'я при народженні	Наталія Анатоліївна Ворожбит
Народилася	4 квітня 1975 (50 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	драматург, сценарист
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, театр, драма, акторське мистецтво, кіносценаристикаd і постановкаd
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Заклад	СТБ
Знання мов	російська і українська
Мова творів	російська, українська
Напрямок	нова драма
Жанр	п'єса
Членство	Український ПЕН
Нагороди
	Державна премія України імені Олександра Довженка
Премії	Премія Women In Arts (2020) ;
	Висловлювання у Вікіцитатах

Ворожби́т Ната́лія Анато́ліївна (нар. 4 квітня 1975(19750404), Київ) — українська письменниця, драматургиня, режисерка та сценаристка. Пише українською і російською мовами. Належить до напрямку «нова драма». Лауреатка Премії Women In Arts у 2020 році і Шевченківської премії у 2022.

Біографія

Народилася в Києві. 2000 року закінчила Літературний інститут ім. Горького в Москві, факультет драматургії (майстерня Інни Вишневської). З 2000 по 2010 жила та працювала в Москві. На початку кар'єри написала кіносценарій до скандального російського серіалу «Школа».^[3]

Незадоволена спрощувальними редакціями своїх сценаріїв, 2013 року Ворожбит перестала працювати на телебаченні.^[4]

Була в шлюбі з драматургом Максимом Курочкіним. Працювала головним редактором на каналі СТБ.

Разом з німецьким режисером Георгом Жено заснувала «Театр Переселенця», у якому переселенці з Донбасу розказують реальні історії свого життя.

Куратор фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», одна з засновників фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».

П'єси Ворожбит ставилися в театрах України (Максим Голенко та Анна Александрович на сцені Дикого театру, Тамара Трунова^[5] на сценах київського Молодого театр та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Андрій Бакіров на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка), Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії.

П'єси

Російською

1994 — «Житие простых» (Україна)
1995 — «Девочка со спичками» (Росія)
1997 — «Супербум и другие подарки» (Росія)
1999 — «Ширма» (Росія)
2002 — «Галка Моталко» (Росія)
2004 — «Что ты хочешь, украинский бог?» (Росія)
2004 — «Демоны» (Велика Британія)
2005 — «Присоединяюсь» (Велика Британія)
2009 — «Зернохранилище» (Велика Британія)
2012 — «Вий. Докудрама» (Росія)
2013 — «Цветок Чертополох» (Росія)
2014 — «Дневники Майдана» (Україна)
2016 — «Стыд» (Україна)
2016 — «Плохие дороги» (Україна)

Фільмографія

Сценарії для кіно та телебачення

Телебачення

Російською

2008 — «Сила тяжения» (телесеріал, Росія)
2010 — «Школа» (телесеріал, Росія)
2010 — «Анжелика» (телесеріал, Росія)
2011 — «Гадкий утёнок» (телефільм, Росія)
2012 — «Стальная бабочка» (телефільм, Росія)
2013 — «Парфюмерша» (телесеріал, автор ідеї, Росія)

Українською

2020 — «Спіймати Кайдаша» (телесеріал, Україна)

Короткометражки

Українською

2012 — «Україно, Goodbye!» (епізод «Красива жінка») (короткометражка, Україна)

Сценарії для повнометражних фільмів

Українською

2017 — «Кіборги» (фільм, Україна)
2018 — «Дике поле» (фільм, Україна)

Режисерська робота

2020 — «Погані дороги» (Україна)
(TBA) — «Демони» (Україна)

Акторська робота

2020 — «Спіймати Кайдаша» (мати Мелашки Балаш)
2022 — «Бачення метелика» (Сорока)

Нагороди

2004 — літературна премія «Евріка» за п'єсу «Галка Моталко»
2020 — Приз Веронського кіноклубу за фільм «Погані дороги»^[6]
2020 — «Премія «Кіноколо» Відкриття року» за фільм «Погані дороги»^[7]
2021 — Державна премія України імені Олександра Довженка за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва^[8]
2022 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра^[9]

Громадянська позиція

У червні 2018 під час кінопоказу фільму «Кіборги» в Канаді виступила на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[10]. Підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.^[11]

Бібліографія

Наталія Ворожбит. Розділ «Майдан — це дійство». // Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах. Упорядники: Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. Київ: К. І. С., 2016. 304 стор.: сс. 188—195. ISBN 978-617-684-160-9
ВОРОЖБИТ Наталка В 75 Погані дороги. П'єса / Наталка Ворожбит. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 96 с. + вклейка— (Колекція театральна).