Море Пізнане
 Море Пізнане (лат. Mare Cognitum) — море на видимому боці Місяця, на південному сході Океану Бур. Розмір — близько 350×250 км, координати центра — 10°30′ пд. ш. 22°18′ зх. д. / 10.5° пд. ш. 22.3° зх. д.[1]. На півночі та південному заході сполучається протоками з Океаном Бур, а на півдні та південному сході — з Морем Хмар. На північному заході межує з Рифейськими горами. НазваСпочатку це море розглядали як частину Моря Хмар[2][3]. 1964 року за пропозицією Евена Вітекера[en][4] туди запустили космічний апарат «Рейнджер-7». Перед падінням він передав численні знімки моря та його околиць, ставши першим американським апаратом, що успішно сфотографував Місяць зблизька. В зв'язку з цим морю вирішили дати ім'я, і Джерард Койпер запропонував варіанти Mare Exploratum («Море Досліджене») та Mare Cognitum («Море Пізнане»). Через місяць після падіння апарата — 31 серпня 1964 року — Міжнародний астрономічний союз, ґрунтовно обговоривши пропозиції, ухвалив другий варіант[2][4][5][1]. Загальний описМоре Пізнане має округлу форму з виступом на схід. Западина, в якій воно лежить, є результатом накладання кількох древніх сильно зруйнованих кратерів. Найбільший і наймолодший із них (діаметром 230 км) містить основну частину моря. Його вал найкраще зберігся на північному заході, де утворює східне пасмо Рифейських гір. Він перекриває 170-кілометровий кратер, у якому лежить східна частина моря, а також два кратери гіршої збереженості. Це 190-кілометровий кратер на півночі моря (рештки його валу складають центральне пасмо північної частини Рифею) і приблизно 120-кілометровий кратер у районі південно-західного краю моря[6]. Всі ці кратери лежать у межах гіпотетичного басейну Океану Бур[7] і самі різною мірою гіпотетичні[6]. Товщина лави в Морі Пізнаному здебільшого складає 100–200 м. На південному заході (на межі з Океаном Бур) та в центрі моря є потовщення приблизно до 500 м (ці дані отримані за вимірюваннями кратерів, дно яких сягає материкових порід)[8]. Різні ділянки моря вкриті лавою дещо різного віку та складу. Її вік, розрахований за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися, лежить у межах 3,3–3,7 млрд років, що відповідає пізньоімбрійській епосі[9]. Деякі лавові потоки цього моря досі зберегли рельєфність країв[10]. У Морі Пізнаному нема кілець гряд та грабенів, характерних для круглих місячних морів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени взагалі дуже рідкісні[7][8]. Однак група кількох гряд у центрі моря все ж нагадує кільце; є гіпотеза, що воно відповідає внутрішньому кільцю згаданого 230-кілометрового кратера[6]. Не має це море й значного маскона (лише в його західній частині та в районі південно-західної межі є невеликі збільшення сили тяжіння)[11]. Поверхня Моря Пізнаного лежить на 1,6–2,0 км нижче за місячний рівень відліку висот — на одному рівні з іншими ділянками на півдні Океану Бур та на кількасот метрів вище, ніж сусідні моря Хмар та Вологості[12]. Деталі поверхніНайбільший кратер Моря Пізнаного — 6-кілометровий кратер Койпер біля його центру. Це єдиний його кратер, що має власне ім'я станом на 2015 рік[13]. Крім того, морем розкидані сателіти кількох сусідніх кратерів. Один із них — 6-кілометровий Бонплан D на сході моря — примітний тим, що його перетинає гряда, і його вал з одного боку подвійний[14][15]. На берегах моря та в найближчих околицях лежать кратери Дарне (на півдні), Толанський (на сході), Бонплан, Паррі та Фра Мауро (на північному сході). Останні три кратери перетяті довгими розгалуженими борознами Паррі (Rimae Parry), а південно-східний берег моря — меншими борознами Опельта (Rimae Opelt). Борозни обох цих систем є грабенами. На північному сході Моря Пізнаного є вкрай своєрідна звивиста борозна. Вздовж її країв тягнуться довгі невисокі вали, яких у звичайних місячних борозен нема. Звивисті борозни Місяця інтерпретують як русла лавових потоків, а вали цієї борозни, можливо, з'явилися при застиганні лави на її краях[16]. Море Пізнане перетинають кілька різноспрямованих гряд. Одна гряда на сході моря отримала назву — гряда Геттара (Dorsum Guettard). Невеликий пагорб, теж у східній частині моря, названий горою Моро (Mons Moro). Подекуди в морі трапляються не залиті лавою «острови» та невеликі вулкани[10]. На його поверхні видно промені кратера Коперник, розташованого за 600 км північніше[8]. Приземлення космічних апаратів
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
