Москва-Каланчевська

Станція Москва-Каланчевська Олексіївська сполучна лінія; Московська залізниця; Москва
	55°46′36″ пн. ш. 37°39′04″ сх. д. / 55.77667° пн. ш. 37.65111° сх. д.
Рік відкриття	1865 (160 років)
Тип	пасажирська
Платформ	2
Тип платформ(и)	високі берегові
Форма платформи	пряма
Ширина платформи, м	6 м
Вулиця	на вулиці Каланчевська, Велика Спаська, Краснопрудна; до Грохольського провулку, Комсомольської площі
Переходи на станції	Комсомольська; Комсомольська; Москва-Пасажирська; Москва-Пасажирська-Ярославська; Москва-Пасажирська-Казанська
Пересадка на	А 40, 122, ; Тм 7, 13, 19, 37, 50
Відстань до 3 км, км	до Москва-Пасажирська-Курська
Тарифна зона	0
Код станції	191617 ?
Код «Експрес-3»	2001005 ?
Москва-Каланчевська на Вікісховищі

МЦД-2 «Нахабіно — Подольськ»

р. Банька

р. Сходня

Тушинська

Канал ім. Москви міст Бачеліса

Мар'їна Роща

до Москва-Ризька

до Ризька (платформа)

Ризька

Площа трьох вокзалів

Москва-Каланчевська

депо «Москва-Курська»

Москва-Пасажирська-Курська

до Серпа і Молота

р. Яуза

Москва-Товарна-Курська

Калитники

Новохохловська

до Любліно-Сортувальне

р. Москва

Котляково

Південна Бітца

до ВНДІЗТ

р. Пахра

до Серпухов

Москва-Каланчо́вська (рос. Москва-Каланчёвская), також використовується назва Москва-Технічна-Курська (Москва-Техническая-Курская) — залізнична станція Олексіївської сполучної лінії Московської залізниці, у складі лінії МЦД-2. Розташовано у Москві. Входить у Московсько-Курський центр організації роботи залізничних станцій ДЦС-1 Московської дирекції управління рухом. За основним характером роботи є пасажирською технічною, за обсягом роботи — позакласна.

Розташування

Станція простягається від Крестовського шляхопроводу на північному заході (межа зі станцією Москва-Ризька) до шляхопроводу через Комсомольську площу на південному сході (далі перегін до станції Москва-Пасажирська-Курська). У межах станції три зупинних пункти/платформи:

Площа трьох вокзалів у південно-східній горловині
Ризька у північно-західній горловині
Урядовий вокзал — парк «Б»

Пасажирська платформаПлоща трьох вокзалів розташована в пішохідній доступності від трьох вокзалів (Ярославського, Ленінградського і Казанського) і станцій метро «Комсомольська». На ній зупиняються електропоїзди Курського, Ризького, Смоленського і Горьківського (1 потяг) напрямків МЗ, прямуючі за межі своїх основних вокзалів на Олексіївську сполучну лінію і назад. В основному ці електропоїзди транзитні через Московський залізничний вузол, тобто прямують з одного напрямку на інший (Курський ↔ Смоленський, Курський ↔ Ризький). Також для значної частини електропоїздів з/на Курський напрямок станція є кінцевою (на один перегін далі основного Курського вокзалу).

У парку «Б» залізничної станції (Індустріальний провулок, будинок 9) знаходиться Урядовий спецвокзал.

На базі платформи планується створення Вокзалу для Аероекспрес.

Історія

Станція з'явилася в 1865 році, названа за розташованою поблизу Каланчевською площею (з 1933 року — Комсомольська).

На західній платформі знаходиться Вокзальна будівля — павільйон спорудження 1896 року (архітектор Г. В. Войневич^[1])

Передбачалося, що саме цей Імператорський вокзал мав стати вокзалом, обслуговуючим прийом і відправку урядових та інших важливих потягів, починаючи з поїзда з імператором Миколою II, що прямував на коронацію. У зв'язку з таким особливим призначенням павільйон роботи архітектора Г. Войневич був збудований з красивої облицювальної цегли і прикрашений тарутінським каменем, увінчаний куполоподібним дахом і баштою зі шпилем, а оздоблення, меблі та інше внутрішнє оздоблення було пишним. Перон був накритий витонченим різьбленим дахом. Навколо вокзалу були організовані площа і сквер. Проте плани були змінені — коронаційний поїзд з Петербурга прибув на Брестський вокзал (наразі Білоруський). Пізніше імператорські поїзда з імператором і монаршою родиною все-таки використовували зрідка цей спецвокзал. Вокзал не завжди експлуатувався за прямим призначенням — після революції в ньому розміщувався райрада Залізничного району Москви. Через деякий час він став звичайною пасажирською залізничною станцією для приміських поїздів.

Напрямки, що обслуговуються

Безпересадкове приміське сполучення здійснюється (найвіддаленіші точки на грудень 2010 року):

На північний захід — Ризький напрямок:
- У напрямку з Москви-Каланчевська до станції Волоколамськ, експреси до Шаховської
- У напрямку до Москви-Каланчевська від станції Румянцево, експреси з Шаховської
На захід — Смоленський (Білоруський) напрямок:
- У напрямку з Москви-Каланчевська до станцій Бородіно, Звенигород, Усово
- У напрямку до Москви-Каланчевська від станцій Кубинка-1, Звенигород, Усово
На південь — Курський напрямок: до/від станції Тула (Московський вокзал), експреси до/від Серпухова
Зі сходу — Горьківський напрямок: від станції Орехово-Зуєво (на середину 2010-х рух не здійснюється)

Опис

Платформа Каланчевська складається з двох берегових платформ. На платформах встановлені турнікети для проходу пасажирів. Перехід між платформами можливий тільки з настилу через колії на північ від платформи. Платформи та колії поблизу них розташовані на насипу паралельно Каланчевській вулиці. Північна частина платформ на дузі.

Виходи на вулиці Каланчевська, Велика Спаська, Краснопрудна; до Грохольського провулку, Комсомольської площі.

На території станції також розташовані «Вагонна дільниця центрального напрямку», депо Московської залізниці ТЧ-1 «Москва-Курська», вагонна дільниця Москва-Каланчевська (ЛВЧ- 1). Головні колії станції огинають всі парки: на Москву-Ризьку з північного сходу, на Москву-Курську з південного заходу.

На території станції у вагонній дільниці Москва-Каланчевська (ЛВЧ-1) займаються підготовкою поїздів далекого прямування до рейсу на південний напрямок, роблять підготовку потягів як поїздів далекого прямування московського формування (приналежності), так і поїздів, які прибули з півдня. Крім того, працівники ЛВЧ-1 поповнюють продуктами вагони-ресторани, пасажирські вагони поповнюються вугіллям, водою, постільними речами. Працює великий колектив різних служб з підготовки та ремонту вагонів. Проводиться зміна локомотивів.

Примітки

↑ Зодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А.В.Щусева и др. — КРАБиК, 1998. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0.(рос.)