Мошуренко Василь Петрович

Мошуренко Василь Петрович
Мошуренко Василь Петрович
Народився	12 лютого 1958 ; Олександрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Помер	14 червня 2018 (60 років)
Діяльність	поет
Членство	Національна спілка письменників України
	; ; ;

Василь Петрович Мошуренко (народився 12 лютого 1958(19580212) року в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області — помер 14 червня 2018) — український прозаїк-новеліст, поет, учитель-філолог, історик. Член Національної спілки письменників України (з 2015)

Життєпис

Народився в 1958 році у селянській родині. З чотирьох років ріс із дідусем і бабусею (мати в 1962 поїхала на роботу до Грузії, батько покинув ще до народження). Світ дитинства — це дід, Мошуренко Дмитро Омелькович, і бабуся, Мошуренко (Голинська) Марія Антропівна.

У вересні 1965 року став школярем Розумівської восьмирічки, яку закінчив у 1973 році. Далі навчався два роки в середній школі у селі Бовтишка (закінчив у 1975 році).

Рік працював вожатим і вчителем географії в Розумівській школі.

1976—1978 — служба в армії (селище Чорна Річка під Ленінградом).

Ще рік працював у колгоспі.

В 1979 став студентом Кіровоградського педінституту імені О. С. Пушкіна, де почав опановувати російську філологію.

У 1983 році закінчив навчання й отримав призначення у село Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.

У 1984 став директором цієї школи і пропрацював на цій посаді до 2006 року.

У 1993 закінчив заочно історичний факультет того ж Кіровоградського, проте вже педуніверситету імені Володимира Винниченка.

Восени 1990 вступив до Народного Руху.

З листопада 2006 року в Києві. Чотири роки працював на кількох роботах: охоронцем у гімназії та гуртожитку НАУ, сторожував машини на автостоянці. З 2010 працює соціальним педагогом Слов'янської гімназії, що в Дарницькому районі.

Влітку працює заступником директора табору « Сокіл» в Кончі-Заспі.

З вересня 2011 і до вересня 2016 — учитель історії, філософії і правознавства гімназії міжнародних відносин № 323 м. Києва.

Активний учасник Помаранчевої Революції та Революції Гідності: події описані у новелах «О пів на першу», «Горобчик».

Із 2015 року — член Національної спілки письменників України.^[1]

Помер 14 червня 2018, похований в селі Білогородка, Біле кладовище.

Творчість

Перша серйозна публікація побачила світ у 1980 році в «Кіровоградській правді». Це був вірш «Там, де мама живе», який пізніше, у 2002 році став піснею із музикою автора на Всеукраїнському фестивалі родинної творчості, де родина Василя Петровича (Він, дружина і син) стали лауреатами конкурсу.

З 2007 року вірші та новели Василя Петровича друкувалися в газетах «Сільські вісті», «Селянська правда», «Освіта», «День», «Острів», «Сільська школа», «Літературна Україна», «Українська літературна газета» та в інших виданнях.

У 2017 і 2018 році був висунутий на присудження обласної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Проза» із збірками новел.

Збірки автора: