Мухаммеджан Касимов

Мухаммеджан Касимов
Мухаммеджан Касимов
	ЗображенняЗображення
Дата народження	9 травня 1907
Місце народження	Ріштан,; Кокандський повіт, ; Ферганська область, Російська імперія
Дата смерті	5 липня 1971
Місце смерті	Душанбе, Таджицька РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія СРСР
Професія	актор,; режисер театру
Заклад	Таджикфільм
Нагороди
IMDb	ID 1300242

Мухаммеджан Касимов (тадж. Муҳаммадҷон Қосимов; 1907, Ріштан, Кокандський повіт, Ферганська область, Російська імперія — 1971, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР) — радянський, таджицький актор театру і кіно, театральний режисер. Народний артист СРСР (1941)^[1]^[2].

Біографія

Мухаммеджан Касимов народився 9 травня 1907 року в кішлаку Ріштан (нині місто у Ферганській області Узбекистану)^[1]^[2].

Навчався у Кокандському педагогічному технікумі та Середньоазіатському кооперативному технікумі в Ташкенті (закінчив у 1928 році). Під час навчання брав участь у мистецькій самодіяльності. Після закінчення навчання повернувся до Ріштану, працював секретарем сільської Ради, у райвиконкомі, райспоживспілці.

У виборі професії великий вплив надав виступ пересувної театральної трупи Хамзи Хакімзаде Ніязі в середині 1920-х років у Ріштані.

З 1931 року — в трупі Таджицького театру драми ім. А. Лахуті (Сталінабад, нині Душанбе), до кінця життя грав на сцені цього театру.

Своїм першим наставником вважав керівника Таджицького театру драми ім. А. Лахуті 1930-х років Хоміда Махмудова.

Займався режисерською діяльністю.

Знімався у кіно^[1]^[2]. З 1939 року брав участь у дубляжі художніх фільмів таджицькою мовою.

Член Спілки кінематографістів Таджицької РСР (1961)^[3].

Учасник першої Декади таджицького мистецтва у Москві (1941).

Автор п'єс: «Тахмос Ходжентський» (разом з С. Саїдмурадовим, 1943), «Дорога щастя» (разом з Д. Ікрамі, 1949), «Розумному натяк, поганому палицю» (1965).

Член КПРС з 1948 року.

Мухаммеджан Касимов пішов із життя 5 липня (за іншими джерелами — 7 липня^[3]) 1971 року в Душанбе^[1]^[2]. Похований на цвинтарі «Сарі Осійо».

Звання та нагороди

Заслужений артист Таджицької РСР (1939)
Народний артист СРСР (1941)
Два ордени Леніна (1941, 1957)
Два ордени Трудового Червоного Прапора (1949, 1954)
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
Три Почесні грамоти Верховної Ради Таджикської РСР (1955, 1957, 1957)

Творчість

Ролі у театрі

Таджицький театр драми ім. Лахуті

«Два комуністи» К. Яшена — Арслан
«Оташмезанем» К. Яшена — Сарімсок
«Донька пастуха» Валидова — Ҳайдарбек
«Платон Кречет» Олександра Корнійчука — Берест
1937 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера — Міллер
1939 — «Отелло» Вільяма Шекспіра — Отелло
1941 — «Краснопалочники» Сатима Улуг-заде — Рахімбек
1942 — «Овече джерело» Л. де Вегі — Менго
1946, 1952 — «Ревізор» Миколи Гоголя — Городничий
1947 — «Переможці» Бориса Чирскова — генерал Муравйов
1949 — «Честь сім'ї» Гусейна Мухтарова — Аллан
1949 — «Алішер Навої» Уйгуна та Іззата Султанова — Хусайн Бойкаро
1950 — «Шодіона» М. Закірова — Карімов
1952 — «Подарунок за радісну звістку» М. Закірова
1953 — «Повість про Тарифходжаєва» Абдусалома Дехоті та Бокі Рахім-заде — Тариф-ходжаїв
1953 — «Сӯзанні шоҳӣ» Абдулли Каххара — Мавлон
1954, 1957 — «Дохунда» Джалала Ікрамі — Колесников
1957 — «Бай і батрак» Хамзи — Саліх-бай
1957 — «Король Лір» Вільяма Шекспіра — Лір
1964 — «Чуріят» Г. Абдулло — Мадамінбек
1968 — «Легенда» за мотивами оповідань Максима Горького — Амір Темур^[4].

Російський драматичний театр ім. В. Маяковського (Душанбе)

«Людина зі рушницею» Миколи Погодіна — Сталін
«Кремлівські куранти» Миколи Погодіна — Сталін
«Незабутній 1919-й» Всеволода Вишневського — Сталін

Постановки

«У вогні» Сатим Улуг-заде (разом з Х. Рахматулаєвим)
«Голос Америки» Бориса Лавреньова (разом з А. Рахімовим)
1963 — " Отелло " Вільяма Шекспіра

Фільмографія

1940 — На дальній заставі
1942 — Син Таджикистану — Гафіз
1953 — Застава в горах — Ісмаїл-бек
1956 — Авіценна — Майманді
1956 — Дохунда — Азім-шах бай
1957 — Мій друг Наврузов — Тупалангов
1958 — Висока посада — Бобоніяз
1958 — По путівці Леніна — робітник
1959 — Насреддін у Ходженті, або Зачарований принц — хан Ходжента
1959 — Доля поета — Сахль бен Мансур
1961 — Прапор коваля — Кова
1962 — Тиші не буде — Мухаммеджан Курбанов
1965 — Перекличка — голова виконкому
1965 — Хасан Арбакеш — дядько
1967 — Під попелом—вогонь — Карімов
1968 — Як повеліває серце — Саїдов
1971 — Сказання про Рустама — Заль

Пам'ять

У 1973 році вийшов документальний фільм про життя та творчість актора «Мухамеджан Касимов» (режисер М. Муллоджанов).

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Большая советская энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 11. Италия — Кваркуш. 1973. 608 стр., илл.; 39 л. илл. и карт. 1 карта-вкл.
↑ ^а ^б ^в ^г Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 2 — М.: Советская энциклопедия, 1963
↑ ^а ^б Тоҷикфилм — Муассисаи Давлатии Тоҷикфилм. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
↑ Энциклопедия кино Таджикистана. — Душанбе: «ЭР-граф», 1992. — С. 111. — 396 с. — ISBN 978-99947-919-4-1.

Посилання

Мухаммеджан Касымов (англ.) на сайте Internet Movie Database
М. Ухмылина. Театр - его жизнь // Советская Культура. — 1970. — Число 12. — 3. — С. 3. Архівовано з джерела 18 листопада 2021. Процитовано 13 січня 2022.