Міляєва Людмила Семенівна

Міляєва Людмила Семенівна
Народилася	13 листопада 1925(1925-11-13)  Харків, Українська СРР, СРСР
Померла	29 жовтня 2022(2022-10-29) (96 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, викладачка університету, художня критикиня
Alma mater	Філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка[d] (1950)
Галузь	art criticismd[1]
Заклад	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d] (1988)
Відомі учні	Бариш-Тищенко Ірина Андріївна Борщенко Лідія Михайлівна Могилевський Володимир Юрійович Юрченко Надія Семенівна Крутенко Наталія Григорівна Єфремова Валентина Олексіївна Клименко Олена Олександрівна Лагутенко Ольга Андріївна Міщенко Ірина Іванівна Дорошенко Олександр Миколайович
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Міляєв Семен Матвійович
У шлюбі з	Подерв'янський Сергій Павлович
Діти	Лесь Подерв'янський
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Міля́єва Людми́ла Семе́нівна (нар. 13 листопада 1925, Харків — пом. 29 жовтня 2022, Київ^[2]) — українська мистецтвознавиця, докторка мистецтвознавства (1988), професорка (1991), дійсна членкиня Національної академії мистецтв України (2000). Професорка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Міляєва Людмила Семенівна народилася 13 листопада 1925 року, в місті Харків, нині Україна (тоді Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР). У 1950 році закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, педагоги з фаху — Сергій і Василь Маслови. Кандидатська дисертація — на тему «Стінопис Потелича», у 1988 році захистила докторську дисертацію на тему «Розписи Дрогобича і проблеми розвитку українського мистецтва XVI — початку XVIII ст.»

У 1949—1962 роках — наукова працівниця, у 1964—1966 роках — завідувачка відділу Київського державного музею українського образотворчого мистецтва. З 1962 року — старша викладачка, доцентка, професорка кафедри історії та теорії мистецтва Київського державного художнього інституту.

Членкиня Національної спілки художників України, академік Академії наук Вищої школи України.

Л. С. Міляєва є авторкою або співавторкою понад 200 наукових праць, основний напрямок досліджень — історія українського образотворчого мистецтва.

• «К. О. Трутовський» (1955)
• «Розписи Потелича» (1969; 1971 — рос.)
• «Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст.» (1963, співав.)
• «Український середньовічний живопис» (1976, співав.)
• «The Ukrainian Icon 11th-18th centuries. From Byzantiue to Baroque» (1996; англ., нім., франц. мовами)
• «Станковий живопис» (кн. «Історія українського мистецтва», т.1, 1966, співав.)
• «Украинское искусство конца XIII — первой половины XVIII в.», «Украинское искусство первой половины XVII—XVIII в.» (кн. «История искусства народов СССР», т.3, 1974; т.4, 1976)
• «Спасо-Преображенская церковь с. Великие Сорочинцы Полтавской обл.» (у кн. «Западно-евроски барок и византиjски свет». — Београд, 1991)
• «Иконография и красноречие украинского бароко» (у кн. «Восточнохристианский храм. Литургия и искусство». — СПб, 1994)
• «The Ukrainian Icon 11th — 18th centuries. From Byzantine source to the Baroque» (S.-Petersburg, Bournemouth; 1996, англ., нім., франц. мовами)
• «Freski kaplicy Trójcy Swiętej na Zamku Lubelskim a sztuka ukraińska» (у кн. Kaplica Trójcy Swiętej na Zamku Lubelskim, Lublin, 1999)
• «The Icon of Saint George with Scenes from his Life» (Perceptions of Byzantium and Its Neihbors (843—1201), New-York, 2000)
• «Митрополит Петро Могила і мистецтво Києва 30—40-х рр. XVII ст.» (Вісник Львівського університету, Львів, 2003)
• «Redivivus phoenix — oczyma Jakuba Suszy» (у кн. «Do piękna Nadprzyrodzonego», Chełm, 2003)
• «С. П. Подервянский. Творчество и судьба. 1916—2006» (Київ, 2011)

Міляєва склала власну програму курсів: «Історія укр. мистецтва 19 – поч. 20 ст.» та «Історія укр. мистецтва 10–18 ст.». Увела в науковий обіг низку пам’яток. Серед учнів – В. Мазур, О. Мінжулін, В. Откович, О. Ошуркевич, І. Панич ^[3].

• Заслужений діяч мистецтв України (1992).
• Золота медаль Національної академії мистецтв України (2005);
• Орден «За заслуги» III-го ступеня (2012);
• Орден княгині Ольги III-го ступеня (2017) ^[3].

• Батько: Міляєв Семен Матвійович (Соломон Мордухович) ^[4][5] (1895—1961) — художник
• Мати: Міляєва Ірина Федорівна (1902—1980) — медсестра
• Син: Подерв'янський Олександр Сергійович (нар. 1952) — український художник, автор сатиричних п'єс.
• Чоловік: Подерв'янський Сергій Павлович (1916—2006) — художник

• Біографія на сайті «Відкрита Україна»
• Біографія на сайті НСХУ
• Біографія на сайті Національної академії мистецтв