Георгій Мірецький народився в Луцьку Волинської області 6 травня 1929 року, коли Волинь була під протекторатомПольщі. Батько — Адам Володимирович, поляк за походженням. Мати — Марія Денисівна (уроджена — Денисюк), українка. Середню освіту здобув в рідному місті у два етапи: з 1936 року — у польській загальноосвітній школі №1, потім — перерва на німецьку окупацію 1941-1944 років, далі — остаточне здобуття середньої освіти в радянській школі робітничої молоді у 1949 році. Є достовірні свідчення (листування, спогади рідної сестри), що у 1949 — 1951 роках навчався у Львівському музично-педагогічному училищі ім.Філарета Колесси (саме на цей період припадають перші фортепіанні композиції — Прелюдії ор.33-1,-2). Однак документальних підтверджень щодо його закінчення поки не знайдено. У 1952 році вступив і в 1958 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, М. Вілінського, К. Данькевича. З 1959 року — викладач музичного відділення Луцького педагогічного училища [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.].
Творчість
Творчість Георгія Мірецького була маловідома широкому загалу більш, ніж 30-ти років після його смерті. Доступ до творчого архіву композитора відкрився тільки у 2007 році. Всі роботи крупної музичної форми (опера, симфонія, симфонічна поема пам'яті М.Вілінського, концерт для фортепіано з оркестром, кантата «Моя Україна») в архіві композитора не було знайдено, як і деякі найбільш популярні солоспіви.
Творчість Георгія Адамовича Мірецького є справжньою духовною скарбницею музичної культури Волині. Композитор, піаніст, талановитий педагог, — він був обдарованим, витонченим майстром, пріоритетом для котрого був високий професіоналізм. Не дивлячись на нетривале творче життя (близько 49 років) насичене напруженою педагогічною, концертною й організаційною діяльністю його творча спадщина складає понад 100 робіт, цікавих і різноманітних за тематикою та жанрами. Майже всі вони у 60-ті, 70-ті роки ХХ ст. формували репертуар провідних музичних колективів і солістів обласного центру. Були успішні виступи у Києві та Львові, в тому числі на телебаченні.
Як композитор академічної спрямованості, звертався він і до жанру опери. Творча дружба на довгі роки поєднала Георгія Адамовича з признаним генієм волинської словесної музи — поетом Олександром Теофіловичем Богачуком, який є автором багатьох віршів, покладених на музику композитором. Зокрема — автором лібрето незакінченої опери Георгія Мірецького "Маруся Богуславка" [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] (за однойменною драмою М.Старицького /1897/). Були створені: увертюра, арії ведучих персонажів, східні та українські танці.
Характерною рисою для творчості Георгія Мірецького є схильність до драматичного висловлювання, яка знайшла відображення і в інструментальних та інструментально-хорових творах — Симфонічній поемі, Сонаті g-moll ("Магічній"), 9-ти простих варіаціях на українську тему для фортепіано, струнному квартеті D-dur, кантаті "Моя Україна" ("Волинь-43"). Унікальною є поліфонічна спадщина, яку композитор "відточував" на власноруч реставрованій старовинній фісгармонії: три-голосні фуги c-moll та b-moll, а також «подвійна» та «чотириголосна» фуги для виконання на фортепіано або органі, синтезували особливості мелосу епохи Й.С.Баха з сучасними інтонаційними рішеннями.
Могила Георгія Мірецького у Луцьку
Всім "стовпам" української класики притаманне широке використання хорового жанру, особливо з обробок народних пісень. Г.Мірецький не залишився осторонь від цієї традиції. В 60-х роках ХХ ст. він включається до процесу з відновлення національних традицій та культури. Ним було створено цілий ряд різноманітних обробок народних пісень Волині для різних хорових складів.У тому числі композитор звертався і до духовної тематики — у хорі «Святенна ніч» для виконання а cappella істотно відчутні традиції музики духовних жанрів. Хорову творчість Георгія Мірецького відрізняє широке застосування прийомів "симфонізму", коли голосоведіння окремих партій хорових виконавців побудоване на принципах та прийомах симфонічного оркестру, відповідно і звучання такого хору має особливе регістрове та емоційне наповнення.
Особливе місце в творчій спадщині посіли романси та пісні, які створені у формі вокально-інструментальних монологів на тексти класиків світової літературі (Ш.Петефі, М.Лермонтова, О.Пушкіна, волинського поета — О.Богачука). Особливістю цих романсів — є віртуозні партії фортепіанного супроводу. Ці супроводи настільки самостійні, що можуть існувати у формі окремих фортепіанних п'єс на певні теми: «Надія», «Зрада», «Відвертість», «Вакхічна пісня», що підтверджується додатковими назвами романсів та пісень.
Неодноразовий лауреат всеукраїнських та обласних конкурсів народної творчості — Георгій Адамович Мірецький вписав яскраву сторінку в музичне мистецтво Волині та України. Твори його передають світ прекрасної душі, освяченої особливим талантом.
(ор.1) «Радуйся Україна» (сьогодні існує під іншою назвою — «Волинь-43») — кантата для хору, солістів і оркестру (оригінальна партитура, клавір у розшуку, є чернетки перших двох частин (з 3-х) партитури без лірики).
Симфонічні
(ор.2) Симфонічна поема (пам'яті вчителя М. М. Вілінського) (клавір, партитура у розшуку, в архиві — ескіз партитури).
(ор.3) «Штурм» — симфонічна картина на теми пісень Великої Вітчизняної війни (до Дня Перемоги)
(ор.34) Концерт для фортепіано з оркестром (партитура у розшуку)
Камерні
(ор.26) Струнний квартет (D — dur)
Авторські хори
(ор.43) «Ода про Волинь» — для мішаного хора з фортепіано (партитура у розшуку, є аудіозапис) на слова О.Богачука.
(ор.44) «Ода Батьківщині» — для мішаного хора з фортепіано на слова О.Магона.
(ор.45) «Святенна ніч» — хор a cappella. на слова О.Магона.
(ор.46) «Пісня про землю» — для двох солістів і хору з фортепіано.
(ор.47) «Сином пишається великий народ» (присвячений першому космонавту Ю.Гагаріну) — для баритона і хору з фортепіано.
(ор.71) «Мені приснилося» — для тенора, хору (вокального октету) з фортепіано на слова О.Богачука.
Хорові обробки (транскрипції) волинських народних пісень
(ор.84) «Спокон віку ми спали» для сопрано і хору з фортепіано.
(ор.85) «Як билина та тополя» (сімейно-побутова пісня-романс про кохання) — для тенора і хору з фортепіано.
(ор.86) «Сива зозуленька, не літай раненько» (сімейно-побутова пісня про кохання) — для жіночого хору a cappella.
(ор.87) «Ти, мій прекрасний соколю» (сімейно-побутова пісня про кохання) — для хору a cappella.
(ор.88) «Що там в лісі гуде» (волинська партизанська пісня) — для хора з фортепіано.
(ор.89) «Гаю, гаю» (пісня-легенда про кохання) — для тенора і хору з фортепіано.
(ор.90) «Такі оченьки» (лірично-жартівлива пісня) — для хору a cappella.
(ор.91) «Ой ти, вишенько» (сімейно-побутова пісня про кохання) — для чоловічого хору a cappella.
(ор.92) «Ярема» (жартівлива пісня) — для тенора і хору з фортепіано
Романси для голосу з фортепіано
(ор.75) «Ой ти, кінь» (баритон, альт) на слова Шандора Петефі, переклад українською О.Магон.
(ор.76) «Ясна ти перлинонька моя» (бас, альт) на слова Шандора Петефі, переклад українською О.Магон.
(ор.77) «Бурхливе море» (баритон, альт) на слова Шандора Петефі, переклад українською О.Магон. (присвята Євгенії Аркадіївні Биковій).
(ор.78) «Не вір хвалам і завірянням» (тенор) на слова Михайла Лермонтова, переклад українською О.Магон
(ор.79) «Розставання» (тенор) на слова Михайла Лермонтова, переклад українською О.Магон.
(ор.80) «Кохання геть» (тенор) на слова Михайла Лермонтова, переклад українською О.Магон
(ор.81) «Що змовкнув веселощів глас (вакхічна пісня)» (баритон) на слова Олександра Пушкіна, переклад українською О.Магон
(ор.82) «Перечекай усі чекання („Надія“)» (тенор, сопрано) з циклу «Три романси» на слова Олександра Богачука.
(ор.83) «Засвіти мені в серці („Зневіра“)» (тенор, сопрано) з циклу «Три романси» на слова Олександра Богачука.
Авторські пісні
(ор.67) «Кохана пісне» F-dur (тенор) клавір у розшуку, є аудіозапис.
(ор.64) П.Чайковський Романс (ор.5) – для вокального ансамблю.
(ор.55) А.Хачатурян "Танок з шаблями" з балету "Гаяне" – для вокального ансамблю
(ор.63) Ю.Фучик "Марш на вихід гладіаторів»" – для вокального ансамблю.
(ор.51) Г.Міллер "Місячна серенада" (Сл. Пурвса) – для вокального октету (або мішаного хору a cappella).
(ор.50) Д.Модуньйо "Воляре" — для вокального ансамблю.
(ор.52) Я.Френкель "Журавлі". Сл. Р.Гамзатова, переклад російською М,Гребнєва – для вокального ансамблю.
(ор.48) М.Блантер "В лісі прифронтовому". Сл. М.Ісаковського, переклад українською А.Малишка – для триголосого хору (мішаного, чи однорідного; з супроводом чи a cappella).
(ор.49) В.Баснер "З чого починається Батьківщина". Сл. М.Матусовського ( з к/ф "Щит і меч") – для мішаного хору a cappella або вокального ансамблю.
(ор.53) І.Якушенко "Здрастуй, весно!" Сл. Г.Регістана – для вокального ансамблю
ТОМ-1 "Кантата-реквієм «ВОЛИНЬ-43»" [Архівовано 2 січня 2020 у Wayback Machine.] формат PDF, на 201 сторінці. Кантата "ВОЛИНЬ-43" щодо сумнозвісних подій на території Волині у 1942-1943 роках. Спочатку існувала у трьох частинах як "Радій Україна" (або "Моя Україна"), однак партитура з архіву композитора зникла, залишились тільки оркестровані на 50% чернетки 1-ї та 2-ї частин без лірики. Відповідно син композитора Олександр Мірецький змінив концепцію твору — поміняв місцями 1 та 2 частини, "дооркестрував" їх та написав лірику.
ТОМ-2 "Симфонічна поема та Струнний квартет" [Архівовано 2 січня 2020 у Wayback Machine.] формат PDF, на 218 сторінках. Складається з "Симфонічної поеми" присвяченої пам'яті улюбленого вчителя — Миколи Миколайовича Вілінського (знайдено тільки клавір, оркестровка — не авторська) та "Струнного квартету" (знайдений тільки клавір). Транскрипцію щодо струнного квартету (перша та друга скрипки, альт і віолончель) зроблено сином композитора — Олександром Мірецьким)
ТОМ-5 "Хорові твори" [Архівовано 2 січня 2020 у Wayback Machine.] формат PDF, на 152 сторінках. Складається переважно з авторських пісень та обробок волинських народних пісень створених приблизно з 1959 по 1977 роки.
.jpg)
