Міський Вадим Васильович
Міський Вадим Васильович (нар. 19 листопада 1990, м. Чернівці) — український громадський діяч, фахівець у галузі адвокації[1] та медіа, журналіст. Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Лауреат Премії Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України та Премії ім. І. Франка у галузі інформаційної діяльності. Очолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України.[2] ЖиттєписМає ступінь магістра спеціальностей «Прикладна математика» та «Державна служба», які здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Один з переможців Всеукраїнської олімпіади з європейської інтеграції, 2013.[3] Випускник Internationale Akademie für Führungskräfte (Гуммерсбах, Німеччина) за напрямом «Стратегічне планування», Міжнародної літньої школи медіа права,[4] Програми стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади 2012—2013 рр., а також спеціалізованої програми «Корпоративний директор» від Професійної асоціації корпоративного управління та Міжнародної фінансової корпорації.[5] У 2013—2014 рр. координував роботу регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО (ГО «Центр UA»), а до того — регіональну платформу руху ЧЕСНО в Чернівецькій області. З 2014 року обіймав керівні посади в Реанімаційному пакеті реформ — українській коаліції громадських організацій та аналітичних центрів, що об'єдналися заради просування та контролю за здійсненням реформ. Під керівництвом Вадима Міського відбувалася розробка Дорожньої карти реформ РПР[6] у більш ніж 20 напрямах державної політики, а також підготовка регулярних оглядів «Реформи під мікроскопом».[7] Керував відділом адвокації та координував діяльність експертних груп РПР, а також був членом Ради РПР. Нині є головним експертом з питань медіареформи у Реанімаційному пакеті реформ.[8] З 2015 року член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», обраний від громадських організацій у сфері захисту прав дітей та молоді.[9] Після створення НСТУ в 2017 році обраний Секретарем Наглядової ради компанії.[10] Автор публікацій про завдання та перебіг реформи державних телерадіокомпаній у суспільне мовлення.[11] Напочатку 2018 року запропонував нову модель фінансування Суспільного мовлення в Україні,[12][13] котра була підтримана міжнародними інституціями[14][15][16] та експертами[17] та має на меті забезпечити сталість фінансування мовника, що є однією із засадничих передумов його програмної незалежності:
У 2021 році повторно обраний членом Наглядової ради Суспільного мовлення на п'ятирічний термін, його кандидатуру номінував Пласт (Національна скаутська організація України) та підтримали низка громадських об'єднань.[18] З лютого 2018 року є програмним директором ГО «Детектор медіа» — українського аналітичного центру та однойменної групи онлайн-видань, що спеціалізуються на проблемах медіа, інформаційної політики, медіаграмотності та протидії пропаганді.[19] Громадська діяльністьОчолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України з 6 листопада 2019 року.[2] Координатор Медіаруху «Медіа за усвідомлення вибір».[20] З 2018 року є головним експертом групи з медіареформи в Реанімаційному пакеті реформ.[8] В 2018—2019 роках був членом Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна—ЄС[21] — одного із чотирьох органів Асоціації Україна—ЄС, котрий об'єднує представників громадянського суспільства України та членів Європейського соціально-економічного комітету з метою забезпечення належної ролі громадськості у процесі виконання Угоди про асоціацію. У 2013 став співзасновником і з того часу очолює громадську організацію «Лабораторія демократичних трансформацій» (м. Чернівці), яка веде діяльність у таких напрямах: становлення прозорого, відкритого та підзвітного врядування в Україні через впровадження антикорупційних інструментів, участі громадян в прийнятті рішень; підвищення обізнаності виборців задля усвідомленого та вільного голосування; підтримка свободи слова та розвитку суспільного мовлення.[22] Журналістська діяльністьПід час Революції Гідності був редактором фейсбук-медіа «Євромайдан» — онлайн-спільноти, що об'єднала понад 250 тис. підписників та висвітлювала усі події Євромайдану.[23] Колонки Вадима Міського виходили у виданнях Українська правда,[24] Дзеркало тижня,[25] Новое время,[26] Детектор медіа[27] та інших. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Вадим Міський запустив низку медіапроектів щодо розвінчування російської дезінформації:
ВідзнакиУ 2018 році Вадиму Міському присуджено Премію Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України.[32] У 2021 році присуджено Премію ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.[33] У 2022 році здобув українську професійну аудіопремію «Слушно» у номінації «Найкраще журналістське розслідування» за радіопередачу «Русскій фейк, іді на***!», присвячену розвінчуванню російської дезінформації та розвитку навичок критичного мислення слухачів. Передача виходить щоденно у ефірі Українського радіо та на подкастингових платформах із перших днів великої війни.[28][29] Примітки
Посилання
Публікації Вадима Міського:
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
