У 2013—2014 рр. координував роботу регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО (ГО «Центр UA»), а до того — регіональну платформу руху ЧЕСНО в Чернівецькій області.
З 2014 року обіймав керівні посади в Реанімаційному пакеті реформ — українській коаліції громадських організацій та аналітичних центрів, що об'єдналися заради просування та контролю за здійсненням реформ. Під керівництвом Вадима Міського відбувалася розробка «Дорожньої карти реформ РПР»[7] у більш ніж 20 напрямах державної політики, а також підготовка регулярних оглядів «Реформи під мікроскопом».[8] Керував відділом адвокації та координував діяльність експертних груп РПР, а також був членом Ради РПР. Нині є головним експертом з питань медіареформи у Реанімаційному пакеті реформ.[9]
З 2015 року член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», обраний від громадських організацій у сфері захисту прав дітей та молоді.[10] Після створення НСТУ в 2017 році обраний Секретарем Наглядової ради компанії.[11] Автор публікацій про завдання та перебіг реформи державних телерадіокомпаній у суспільне мовлення.[12] Напочатку 2018 року запропонував нову модель фінансування Суспільного мовлення в Україні,[13][14] котра була підтримана міжнародними інституціями[15][16][17] та експертами[18] та має на меті забезпечити сталість фінансування мовника, що є однією із засадничих передумов його програмної незалежності:
Нова модель фінансування Суспільного мовлення має на меті зменшити дискрецію Уряду і Парламенту при розрахунках обсягу щорічного фінансування НСТУ і передбачає виокремлення надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету України та цільове спрямування їх на фінансову підтримку НСТУ.[14]
У 2021 році повторно обраний членом Наглядової ради Суспільного мовлення на п'ятирічний термін, його кандидатуру номінував Пласт (Національна скаутська організація України) та підтримали низка громадських об'єднань.[19]
З лютого 2018 року є програмним директором ГО «Детектор медіа» — українського аналітичного центру та однойменної групи онлайн-видань, що спеціалізуються на проблемах медіа, інформаційної політики, медіаграмотності та протидії дезінформації.[20]
Громадська діяльність
У 2024 році — співголова Оргкомітету з відзначення 100-річчя Українського радіо.[21] Сторіччя першого українського мовника відзначалося на виконання постанови Верховної Ради України про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024–2025 роках.[22] В рамках відзначення протягом року відбулася низка заходів, серед яких випуск пам'ятної монети[23]Національного Банку України, випуск ювілейної поштової марки[24]Укрпошти, присвоєння назви скверу в серці столиці «Сквер Українського радіо»[25], концертний тур Симфонічного оркестру Українського радіо містами України[26] із гала-концертом у Національній Опері[27], тематичний Радіодиктант національної єдності, авторкою якого стала Оксана Забужко[28], радіоінтерв'ю Президента України Володимира Зеленського[29] з нагоди ювілею, а також виробництво Суспільним мовленням документального телефільму[30] і радіопроєктів[31]. За даними соціологічного опитування, проведеного у 2025 році, кожен четвертий українець у віці 18+ років чув про сторіччя Українського радіо, а долучився до заходів з відзначення майже кожен восьмий.[32]
У 2013 став співзасновником і з того часу очолює громадську організацію «Лабораторія демократичних трансформацій» (м. Чернівці), яка веде діяльність у таких напрямах: становлення прозорого, відкритого та підзвітного врядування в Україні через впровадження антикорупційних інструментів, участі громадян в прийнятті рішень; підвищення обізнаності виборців задля усвідомленого та вільного голосування; підтримка свободи слова та розвитку суспільного мовлення.[36]
Журналістська та літературна діяльність
Під час Революції Гідності був редактором фейсбук-медіа «Євромайдан» — онлайн-спільноти, що об'єднала понад 250 тис. підписників та висвітлювала усі події Євромайдану.[37]
Колонки Вадима Міського виходили у виданнях Українська правда,[38] Дзеркало тижня,[39] Новое время,[40] Детектор медіа[41] та інших.
У 2022 році, з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, на Українському радіо почала виходити його щоденна рубрика-подкаст із розвінчуваннями російської дезінформації «Русскій фейк...». У кожному випуску звучали спростування свіжих російських фейків та маніпуляцій та поради з інформаційної гігієни, медіаграмотності та безпеки в онлайн-просторі. У вересні 2022 року передача здобула премію «Слушно» в категорії «Найкраще журналістське розслідування».[42][43] Згодом, рубрика була трансформована у проєкт «Фейк-контроль», який ведуть лінійні ведучі Українського радіо Олена Зелінченко, Роман Коляда, Сергій Стуканов та Наталія Соколенко.[44]
Також є медіадослідником, автором книжок про історію та перспективи розвитку медіа. Співавтор книжки «Суспільне мовлення в Україні: історія створення та виклики» разом зі Світланою Остапою та Ігорем Розкладаєм, що вийшла у 2018 році. Книжка була відзначена Премією ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.[45]
Співавтор книжки «Українське радіо. Історія буремного століття», виданої у 2025 році видавництвом «Лабораторія» у партнерстві з ГО «Детектор медіа».[46] Книжка досліджує історії спротиву та боротьби за ідентичність в ефірі першого українського мовника від 1924 року до сьогодення. Видання очолило список бестселерів видавництва на Книжковому Арсеналі — 2025, опинившись на першій сходинці рейтингу продажів за підсумком фестивалю.[47] Разом з Вадимом Міським співавторкою книжки стала Тамара Гусейнова, а ідейним натхненником видання — Дмитро Хоркін.[48]
У 2021 році присуджено Премію ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.[45]
У 2022 році здобув українську професійну аудіопремію «Слушно» у номінації «Найкраще журналістське розслідування» за радіопередачу «Русскій фейк...», присвячену розвінчуванню російської дезінформації та розвитку навичок критичного мислення слухачів. Передача виходила щоденно у ефірі Українського радіо та на подкастингових платформах із перших днів великої війни.[42][43]
