У 1989 році переїхала до Німеччини, працюючи в галузі прикладної математики. У 1991 році почала працювати в Імперському коледжі Лондона[8]. У 2004 році призначена професором фізики космічної плазми і стала викладачем кафедри фізики, паралельно займаючись дослідженням[10]. Згодом стала завідувачем кафедри фізики[11].
Мышель Догерті — очільник групи дослідників двох великих космічних місій: «Кассіні — Гюйгенс» (місія НАСА до Сатурна) і JUICE (майбутня місія ЄКА до найбільшого супутника Юпітера — Ганімеда)[12].
У 2007 році отримала медаль і премію Чрі від Інститут фізики за «внесок у дослідження магнітних полів і атмосфери планет і їх взаємодію з сонячним вітром»[17].
У 2008 році отримала медаль Г'юза[18]Лондонського королівського товариства за «інноваційне використання даних магнітного поля, що призвело до відкриття атмосфери навколо одного із супутників Сатурна, що, своєю чергою, радикально змінило наші уявлення про роль природних супутників планет у Сонячній системі». Вона стала другою жінкою, що отримала таку почесть, через 102 років після того, як її отримала Герта Маркс Айртон в 1906 році[19].
Догерті обрана членом Королівського товариства у 2012 році[4] і визнана Науковою радою як одна зі 100 провідних вчених Великої Британії[20]. У 2014 році вона була удостоєна звання почесного професора Королівського товаристві[12].
↑ абвAnon (2012). Professor Michele Dougherty FRS. royalsociety.org. London: Royal Society. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. One or more of the preceding sentences incorporates text from the royalsociety.org website where:
The Cassini mission into deep space has sent back some wonderful colour images of Saturn. It's witnessed raging storms, flown between its enigmatic rings and revealed seven new moons. And, thanks in no small part to Professor Michelle Dougherty - it's made some astonishing discoveries.
↑Gladstone, G. R.; Waite, J. H.; Grodent, D.; Lewis, W. S.; Crary, F. J.; Elsner, R. F.; Weisskopf, M. C.; Majeed, T.; Jahn, J.-M.; Bhardwaj, A.; Clarke, J. T.; Young, D. T.; Dougherty, M. K.; Espinosa, S. A.; Cravens, T. E. (2002). A pulsating auroral X-ray hot spot on Jupiter. Nature. 415 (6875): 1000—1003. Bibcode:2002Natur.415.1000G. doi:10.1038/4151000a. PMID11875561.