Мішель Монурі

Мішель Монурі
фр. Michel Joseph Maunoury[1]
Народився	17 грудня 1847(1847-12-17)[4][5][…]  Ментенон[6]
Помер	28 березня 1923(1923-03-28)[2][3] (75 років)  Gare des Aubrais-Orléansd, Флері-лез-Обре[7]
Поховання	склеп губернаторівd[8]
Країна	Франція
Діяльність	офіцер
Alma mater	Політехнічна школа
Знання мов	французька[4]
Учасник	Перша світова війна і французько-прусська війна[9]
Роки активності	1867[9] — 1923
Посада	Military governor of Parisd і Military governor of Parisd
Військове звання	divisional generald[9] і маршал[9][10]
Родичі	Pol Maunouryd[11], Моріс Буржес-Монурі[12] і Maurice Maunouryd[12]
Брати, сестри	Gabriel Maunouryd[13]
Нагороди	маршал Франції
Медіафайли у Вікісховищі

Мішель Жозеф Монурі (фр. Michel Joseph Maunoury; 17 грудня 1847, Ментенон, Франція — 28 березня 1923, Мер, Третя Французька республіка) — французький воєначальник Першої світової війни, маршал Франції (1923).

Народився у сім'ї лікаря^[14]. Закінчив Паризьку політехнічну школу. Із 1867 року — на військовій службі. У 1869 році закінчив Інженерно-артилерійську школу і отримав звання лейтенанта. Учасник франко-прусської війни, під час битви при Шампіньї був важко поранений.

Із 1874 року — капітан, перебував на викладацькій роботі та служив у артилерійських військах. Із 1893 року — підполковник. Із 1896 року — полковник. Із 1901 року — бригадний генерал, із 1906 року — дивізійний генерал. Із 1906 року — командувач артилерії та фортів Парижа і начальник Вищої військової школи. У 1910—1912 роках — військовий губернатор Парижа і член Вищої військової ради. Із 1912 року — у резерві.

Із початком Першої світової війни був призначений командувачем французьких військ у Лотарингії, але вже 26 серпня 1914 року був призначений командувачем 6-ї армії в районі Парижа^[15]. На чолі 6-ї армії брав участь у битві на Марні. У розпал боїв на Марні військовий губернатор Парижа генерал Галлієні надав Монурі допомогу частинами паризького гарнізону і вже 5 вересня 6-та армія перейшла в контрнаступ і змусила відступати німецькі війська.

11 березня 1915 року під час огляду бойових позицій армії був важко поранений в голову німецькою кулею^[15]. Внаслідок поранення повністю втратив зір. Не зважаючи на різке погіршення стану здоров'я із 5 листопада 1915 по 4 квітня 1916 року знову був військовим губернатором Парижа.

У післявоєнній Франції користувався великою популярністю^[15]. У 1919 році був присутній при підписанні Версальського мирного договору. Із 1919 року — почесний президент Товариства сліпих від війни. Помер у місті Мер^[16]. 31 березня 1923 року посмертно отримав звання маршала Франції.

Кавалер ордена Почесного легіону, Воєнного хреста, Військової медалі та інших французьких нагород, а також російського ордена Святого Георгія 4-го ступеня.

• Général Brécard, Le Maréchal Maunoury, Paris, Berger-Levrault, 1937.
• Charles-Armand Klein, Maréchal Maunoury Le Soldat exemplaire, Blois, Hugues de Froberville, 1989 (ISBN 978-2-907659-02-4)
• Herwig, Holger (2009). The Marne. Random House. ISBN 978-0-8129-7829-2.
• Klein, C. A. (1989). Maréchal Maunoury Le Soldat exemplaire, Hugues de Froberville (in French). Paris: Blois. ISBN 978-2-907659-02-4.