Міщанинов Володимир Олексійович

Міщанинов Володимир Олексійович
Народження	10 липня 1905(1905-07-10)  Боровичі, Новгородська губернія, Російська імперія
Смерть	31 грудня 1986(1986-12-31) (81 рік)
	Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Навчання	Дніпропетровський художньо-педагогічний технікум (1933)
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Звання	старший сержант
Нагороди

Володимир Олексійович Міщанинов (10 липня 1905, Боровичі — 31 грудня 1986, Дніпропетровськ) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1945 року.

Народився 10 липня 1905 року в місті Боровичах (нині Новгородська область, Росія). 1933 року закінчив Дніпропетровське художнє училище. Брав участь у німецько-радянській війні: служив у стрілецьких підрозділах, мав військове звання старшого сержанта. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (20 жовтня 1943), двома медалями «За оборону Кавказу» (1 травня 1944; 13 серпня 1944), двома орденами Вітчизняної війни II ступеня (20 квітня 1945; 6 листопада 1985)^[1][2]. Був членом КПРС.

Мешкав у Дніпропетровську в будинку на вулиці Севастопольській, № 57. Помер у Дніпропетровську 31 грудня 1986 року.

Працював у галузі мистецтва художнього оформлення. Займався:

• оформленням площ і вулиць Дніпропетровська до свят;
• оформленням кабінетів історії КПРС в учбових закладах (починаючи з 1934 року).

Автор:

• проєкту меморіального ансамблю загиблим воїнам у німецько-радянській війні в смт Солоному (1967–1969);
• обеліска на місці форсування Дніпра у 1943 році у селі Військовому Дніпропетровської області (1968)).

• Міщанинов Володимир Олексійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 308.;
• Л. В. Тверська. Міщанинов Володимир Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.