Надгробок князя Костянтина Острозького
Надгробок князя Костянтина Острозького — рідкісний зразок української пластики, яскравий вираз сарматської ідеології другої половини XVI століття, виконаний у дусі традицій і настроїв італійського ренесансу. Був знищений 1941 року. Був композиційно-ідеологічним стрижнем інтер'єру Успенського собору Києво-Печерської лаври. Вважається символічним виявом покликання до модернізації православ'я, здійснюваним осередком, згуртованим довкола дому князів Острозьких. ІсторіяКнязь Костянтин Острозький був похований відповідно до заповіту дружиною Олександрою Олелькович-Слуцькою 24 вересня 1530 року в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. До встановлення надгробку, протягом майже п'ятдесяти років, гробниця Костянтина Острозького була накрита золототканою парчею з хрестом із перлів. Надгробок постав на замовлення сина небіжчика князя Василя Костянтина Острозького. Припускають, що його автором міг бути майстер львівської школи Себастян Чесек (Чешек)[1]. Був встановлений в Успенському соборі 7 серпня 1579 року. Внаслідок пожежі 1718 року монумент було суттєво ушкоджено. Цілком втрачено декоративне оздоблення. Поновлене в 1722—1729 роках артіллю «алебастрового майстра» Йосипа Білинського. Однак нове барокове оздоблення не пасувало ренесансному надгробкові.  В 1825 році до надгробку було прилаштовано раку з балдахіном для мощей всіх печерських угодників. Таке відношення було викликано, за сучасною оцінкою «невіглаством і святенництвом» київського православного кліру. В 1843 році професор і академік живопису Федір Солнцев безпосередньо наполягав на усуненні раки від стіни, щоб відкрився огляд надгробку. Проте цієї рекомендації не схвалив російський імператор Олександр II. Фактично до знищення у 1941 році надгробок князя Костянтина Острозького залишався недоступним посполитому оку, за винятком кількох днів 1899 року, коли у Києві відбувся XI археологічний з'їзд. В 1830-ті роки для Історичного музею в Москві була виготовлена невдала копія надгробку, що повернулася до Києва у 1860-ті й нині зберігається в сховищах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. 26 листопада 1898 року в часі ремонту собору на хорах біля лівого бічного вівтаря в ім'я святителя Теодосія була відкрита ніша із скарбом — 4 посудини і дерев'яна діжка. Тут же ж знайшли золоту медаль з чітким портретним зображенням князя Василя Костянтина Острозького. 16 грудня 1899 року скарб вивезений до Росії[2]. Наприкінці 1890-х початку 1900-х років у київській періодиці розгорнулася бурхлива дискусія з приводу доцільності подальшого існування надгробку. Прихильники ідеї ліквідації заперечували мистецьку вартість надгробку, бездоказово стверджуючи, що він був створений посередніми майстрами XVIII століття. В 1910 році скульптуру по-вандальському намагалися перенести до музею Військово-історичного товариства, чого не сталося завдяки протестам громадськості.  На початку XX століття оригіналу скульптури князя Костянтина Острозького було відбито скіпетр і палець на одній з рук.[3]. В 1931—1932 роках відбулася реставрація надгробку. Встановлено, що пам'ятку тричі фарбували олійними фарбами — коричневою, білою і сірою. Оригінал скульптури було виготовлено з червоного мармуру. Опріч того, надгробок був розбитий на шматки і його двічі реставровано. Перша реставрація була виконана досить уважно, з відновленням втрачених частин червоною офарбованою масою. Вдруге реставрація виявилася невдалою. Фрагменти, яких бракувало, відтворені вапном із алебастром. 3 листопада 1941 року під час відвідин Києво-Печерської лаври президентом Словаччини Йозефом Тисо, по-варварському знищений разом з усім Успенським собором[4]. На початку 1990-х під час реставраційних робіт порушено підземний некрополь Успенського Собору, потривожено прах Костянтина Острозького. На 2017 рік відтворенням надгробка опікувалися литовська та українська сторони, основну підтримку надавав благодійний фонд «Корона князів Острозьких». Творчий колектив проекту теж інтернаціональний: українські скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов, а також професор Вільнюської художньої академії Арунас Сакалаускас[5]. Опис Найраніший детальний опис надгробку князя Костянтина Острозького залишив Павло Алеппський — член посольства Антіохійського патріарха Макарія, яке 26 червня 1654 року відвідало Києво-Печерську лавру.
Крім того, у своєму описі Павло Алеппський згадує, що навпроти надгробка у церкві «з північної сторони знаходиться зображення сина[7] його з довгою білою бородою».  Під час реставрації у XIX столітті портрет Василя Костянтина Острозького був збитий разом із тиньком, збереглися лише світлини на котрих обличчя заретушоване[8]. У скульптурі князя втілено класично-ренесансний мотив, момент переходу до сну, коли його легко сплутати із пробудженням. У своєму мотиві «законсервованого руху» і скульптурній пластиці вона перегукується із сарматським портретом. Таким чином, надгробок князя Костянтина Острозького можна вважати яскравим втіленням сарматизму.
ЕпітафіяДжерела містять два варіанти епітафії, що була вміщена на надгробку. Найраніший текст поданий у «Тератургині» Атанасія Кальнофойського (1638):
Відмінний і повніший варіант уміщено в одному з рукописних збірників Софійського собору в Києві:
ОцінкиЦей надгробок характеризують як одну із найвизначніших пам'яток, що прикрашали собор, наряду з надгробними пам'ятниками князю К. Іпсіланті та фельдмаршалові П. Рум'янцеву-Задунайському[12]. Див. такожПримітки
Бібліографія
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
