Надоша Олег Володимирович

Олег Володимирович Надоша
Олег Володимирович Надоша
	Олег Володимирович Надоша
Мер Кременчука
	1998 — 2000
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Валерій Пустовойтенко (1998–1999); Анатолій Кінах (1999–2000)
Наступник	Микола Глухов
Народився	19 квітня 1964 (61 рік); Кременчук, Полтавська область
Відомий як	політик
Країна	Україна
Alma mater	НУПП ім. Ю. Кондратюка
Політична партія	ВО «Батьківщина»; Партія регіонів
У шлюбі з	є
Діти	два сини
Професія	політик
Нагороди
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Оле́г Володи́мирович Надо́ша (нар. 19 квітня 1964 року, Кременчук) — український політик. Народний депутат України 5-го скликання з кінця травня 2006 року. Обраний за списками Блоку Юлії Тимошенко. 2006 року перейшов у Партію регіонів.

Біографія

Народився 19 квітня 1964 року в місті Кременчук

З 1971 року навчався в середній школі № 11, продовжив своє навчання в ПТУ № 19 за спеціальністю КВП і А яке в 1982 році закінчив з відзнакою.
У 1982 році став студентом денного відділення Полтавського інженерно-будівельного інституту, після закінчення 1 курсу з 1983 по 1985 роки служив у Збройних силах СРСР.
У 1989 році закінчив денне відділення Полтавського інженерно-будівельного інституту, факультет «Промислове та цивільне будівництво» отримав спеціальність інженер будівельник. Має власний винахід у галузі сейсмічного будівництва вісімнадцять наукових статей з даної тематики.
З 1989 по 1992 роки навчався у Вищій школі управління при Раді Міністрів СРСР, стажувався у Мюнхені, факультет управління державними процесами, спеціалізація макроекономіка.
У 1989 по 1991 роки — за направленням працював майстром у тресті «Кременчукрудбуд».
У 1991 році був призначений заступником керуючого трестом «Кременчукрудбуд» де працював до 1994 року.
З 1994 по 1996 роки працював на різних керівних посадах в підприємствах з різною формою власності.
У 1996 році за дорученням західноєвропейського відділення американської компанії «ТРЕЙД ЮНІОН», був призначений генеральним директором СП «Експопродукт».
З 1998 по 2000 роки — міський голова Кременчука. За сфабрикованою кримінальною справою був звільнений з посади міського голови, але навіть після виправдувального вироку суду та скасування всіх звинувачень не був поновлений на роботі.
2001–2002 — працював першим заступником генерального директора державного підприємства МО України «Укроборонпостачальник».
З 2001 заочно навчався в Академії внутрішніх справ України. У 2005 році закінчив повний курс навчання на факультеті правознавство і отримав ще одну вищу освіту за спеціальністю «юрист».
2002 — 2004 — перший заступник генерального директора ДП «Укррезерв» Державного комітету України з матеріального резерву.
З 2005 року Указом Президента призначений заступником керівника Державного комітету України з матеріальних резервів.
З 2006 року депутат Верховної Ради України V скликання. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Політична діяльність

Був керівником департаменту виконавчого секретаріату Політради ВО «Батьківщина».

В даний час — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Член Української частини Комітету з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом.

Нагороди

Орден «За заслуги» III ст. (30 листопада 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[1]