Назаренко Юрій Йосипович

Назаренко Юрій Йосипович
Народився	28 лютого 1942(1942-02-28) (83 роки) Білопілля
Громадянство	Україна
Діяльність	поет
Знання мов	українська
Мова творів	українська, російська
Членство	Національна спілка письменників України
Премії	Премія імені Олександра Олеся

|Ukrcenter= |Примітки=

Ю́рій Йо́сипович Наза́ренко (* 28 лютого, 1942, Білопілля, Сумська обл.) — український поет, майстер сонету, інженер-конструктор, винахідник. Член Національної спілки письменників України (1985). Керівник літературної студії «Зерна» (1999—2005). Автор першого в українській літературі «королівського» вінка сонетів^[1].

Народився 28 лютого 1942 р. в місті Білопілля.

Після закінчення Білопільського залізничного училища №2 (нині ДНЗ «Білопільське вище професійне училище»), де здобув спеціальність токаря-універсала, працював на Сумському заводі електронних мікроскопів (пізніше — ВАТ «SELMI»).

У 1969 р. закінчив Київський політехнічний інститут, працював провідним конструктором спеціального конструкторсько-технологічного бюро при заводі, автор низки персональних винаходів, які були втілені у виробництво. Одержав знак «Винахідник СРСР», був відзначений бронзовою медаллю ВДНГ (1986). Лауреат премії об′єднання «За особливо важливі досягнення в науково-технічному прогресі» (1987) за технічні розробки в галузі мас-спектрометрії^[2].

У 1971—1977 рр. навчався в Московському літературному інституті імені О. М.Горького.

Очолював літературну студію «Зерна», яка 1999 року була створена при сумському Мистецькому центрі «Собор»^[3].

Вірші став писати ще в шкільні роки, згодом почав друкуватися в районній та обласній пресі. Серйозніше зайнявся поетичною творчістю студентом політехнічного інституту під враженням перебування в Казахстані та Сибіру, куди їздив у складі студентських будівельних загонів^[2].

Твори поета публікувалися в українських та всесоюзних періодичних виданнях «Літературна Україна», «Сумщина», «Молодая гвардия», «Радуга», «Вітчизна», «Березіль», «Дніпро», альманахах «Вітрила-82», «Поезія-85» та ін.

Автор першого в українській літературі «королівського вінка» («корони корон», «вінка вінків») сонетів («лірико-сатиричної поеми», за визначенням автора) «Формула крові», який складається з 226 сонетів «великого» магістралу^[4] (15 творів), останній і перший рядки якого «вплетені» у «вершальний» сонет (226-й). Робота над цим унікальним твором тривала понад 15 років.

• 1977 — «Негаснущие звезды»
• 1981 — «Трудолюбивой долей дорожу»
• 1990 — «Пролісковий мед»
• 1991 — «Пред именем твоим»
• 1996 — «Прощання з літом»
• 2004 — «Королівський вінок сонетів»
• 2010 — «Голосом весни»
• 2014 — «Верем'я»^[5]
• 2020 — «Ластівкою над вітрами»^[6].

• Нагороджений нагрудним знаком «Винахідник СРСР»;
• 1987 — Бронзова медаль ВДНГ;
• 2004 — Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся за книгу «Королівський вінок сонетів»^[7];
• 2011 — літературна премія «Тріумф-перо»^[6];
• 2013 — літературна премія імені Ярослава Дорошенка в номінації «За цикл сонетів»^[8][9].
• Почесний громадянин м. Білопілля^[10] .

1. ↑ Шаф О. Вінок сонетів у сучасній українській літературі / Ольга Шаф. — Київ : Просвіта, 2015. — С. 24.
2. ↑ ^{а б} Хвостенко Г. «Міниться світ у мені...» / Григорій Хвостенко // Суми і сумчани. — 2007. — 16 берез. (№ 11). — С. 13.
3. ↑ Рішняк І. Не хлібом єдиним / Іван Рішняк // Зерна : альманах поезії. — Суми : Собор, 2002. — С.3.
4. ↑ Магістрал (корона) — складник вінка; вірш, рядки якого системно повторюються у вінку, а зміст концентрує художній задум циклу.
5. ↑ «Собою світ повернемо до літа…». Про нову збірку поезій «Верем’я» Юрія Назаренка. Українська літературна газета. 13 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2025.
6. ↑ ^{а б} Христенко, Лілія; Книш, Анна (22 лютого 2021). "Ластівкою між вітрами". У Сумах презентували книгу Юрія Назаренка. Суспільне Суми. Процитовано 22 лютого 2025.
7. ↑ Літературна премія імені Олександра Олеся [за 2004 рік] // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 2. — Суми, 2005. — С. 75.
8. ↑ 11 листопада 2013 року відбулося засідання комісії з літературної премії імені Ярослава Дорошенка. Івано-Франківськ. Процитовано 22 лютого 2025.
9. ↑ Віктор Мельник і Юрій Назаренко отримали премію імені Ярослава Дорошенка. Українська літературна газета. 21 січня 2014. Процитовано 22 лютого 2025.
10. ↑ Сумщина. Велика спадщина. Поезія. — Суми : Університетська книга, 2019. — С. 336.

• Назаренко Юрій Йосипович // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — Суми, 2003. — С. 313.
• Вертіль О. Назаренко Юрій / Олександр Вертіль // Сумщина. Велика спадщина. Поезія. — Суми : Університетська книга, 2019. — С. 336—339 : фот.
• Сіробаба М. В. Королівський вінок сонетів Ю. Назаренка як новітня поетична форма / М. В. Сіробаба // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. — 2013. — № 2 (2). — С. 220—225.
• Шаф О. «Королівський» вінок сонетів Юрія Назаренка // Шаф О. Вінок сонетів у сучасній українській літературі. — Київ : Просвіта, 2015. — С. 177—213.

• Клименко Л. Утвердження // Ленінська правда (Суми). — 1981. — 13 берез.
• Гаврилов П. Заводська муза поета // Ленінська правда. — 1981. — 1 лип.
• Шуляк Т. Друга збірка Ю. Назаренка // Вперед.  — 1981. — 30 трав.
• Чубур В. Юрію Назаренку — 50 // Літературна Україна. — 1992. — 19 берез.
• Хвостенко Г. Поет, який не «відгукнеться» // Сумщина. — 1992. — 21 січ.
• Вертіль О. 3388 рядків королівського вінка // Сумщина. — 2004. — 19 черв.
• Калініченко Н. Юрій Назаренко і його «Королівський вінок сонетів» // Суми і сумчани. — 2004. — 20 трав.
• Федорина А. Король сонетів // Україна молода. — 2004. — 27 трав.
• Гриценко М. Королівські сонети Юрія Назаренка // Літературна Україна. — 2004. — 18 листоп.

Назаренко Юрій Йосипович / В. В. Чубур // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-71655