Нарцисичні захисні механізмиНарцисичні захисні механізми — це ті процеси, за допомогою яких зберігаються ідеалізовані аспекти Я, а його обмеження заперечуються[1]. Вони, як правило, жорсткі та тоталістичні[2]. Ними часто керує почуття сорому й провини, свідоме чи несвідоме[3]. ПочаткиНарцисичні захисні механізми є одними з найперших захисних механізмів, які з’явилися, і охоплюють заперечення, когнітивну деформацію та проєкцію[4]. Розщеплення — це ще один захисний механізм, поширений серед людей із нарцисичним, межовим та антисоціальним розладами особистості — сприйняття людей і ситуацій у чорно-білих тонах, або як цілковито погане, або як цілковито хороше[5]. Нарцисичний захисний механізм із типовою для розладу надмірною оцінкою Я може з’явитися на будь-якому етапі розвитку[6]. Захисні послідовностіНарцис зазвичай проходить через послідовність захисних механізмів, щоб позбутися хворобливих почуттів, доки він чи вона не знайде той, який працює[7]:
Фройдисти Зиґмунд Фройд не зосереджувався конкретно на нарцисичних захистах[8], але зазначив у праці «Про нарцисизм», як «навіть великі злочинці та гумористи, як їх зображено в літературі, привертають нашу увагу нарцисичною послідовністю, з якою вони вміло утримують від свого его все, що могло б його зменшити»[9]. Фройд розглядав нарцисичну регресію як захисну відповідь на втрату об’єкта — заперечення втрати важливого об’єкта шляхом замінної ідентифікації з ним[10]. Фройд також розглядав соціальний нарцисизм як захисний механізм, очевидний, коли спільнотні ідентифікації викликають ірраціональну паніку через уявні загрози «Престолу та Вівтарю» чи «Вільним ринкам»[11] або, простіше кажучи, надмірну реакцію на будь-які сумніви щодо статусу та ідентичності Вільяма Шекспіра[12]. ФеніхельОтто Феніхель вважав, що «ідентифікація, здійснена за допомогою інтроєкції, є найпримітивнішою формою відношення до об’єктів», примітивний механізм використовується лише «якщо функція его тестування реальності серйозно пошкоджена нарцисичною регресією»[13] . Феніхель також виділив «ексцентричних осіб, які більше чи менше досягли успіху в відновленні безпеки первинного нарцисизму і які відчувають 'Мені нічого не може статися'... [не зумівши] відмовитися від архаїчних стадій відмови від незадоволення і звернутися до реальності»[14]. ЛаканЖак Лакан, дотримуючись погляду Фройда на Его як результат ототожнень[15], почав розглядати саме Его як нарцисичний захисний механізм, що керується тим, що він назвав «нарцисичною пристрастю ... у становленні (devenir) суб’єкта»[16]. КляйніанціМелані Кляйн підкреслила проєктивну ідентифікацію в нарцисизмі та маніакальний захист від усвідомлення шкоди, завданої об’єктам таким чином[17]. Для кляйніанців в основі маніакальних захистів при нарцисизмі стояло те, що Ганна Сіґал назвала «тріадою почуттів — контроль, тріумф та презирство»[18]. РозенфельдГерберт Розенфельд розглядав роль всемогутності в поєднанні з проєктивною ідентифікацією як нарцисичний спосіб захисту від усвідомлення розмежування его та об’єкта[19]. Теорія об'єктних відносинУслід за Кляйн теорія об’єктних відносин, зокрема американські школи Отто Кернберґа та Гайнца Когута, досліджувала нарцисичні захисти через аналіз таких механізмів, як заперечення, проєктивна ідентифікація та крайня ідеалізація[20]. Кернберґ підкреслив роль розщеплювальних інтроєкцій та ідентифікації протилежних якостей як причину слабкості Его[21]. Когут також наголошував на факті нарцисизму, що «вертикальні розщеплення відбуваються між структурами Я (серед іншого) — «Я величний» і «Я жалюгідний» — з дуже незначною комунікацією між ними»[22]. Однак Невілл Симінґтон надавав більшої ваги тому, що «людина, в якій домінують нарцисичні тенденції... виживає, завдяки тому, що здатна відчувати емоційний тон іншої людини... одягаючи плащі інших»[23]; тоді як для Спотніца ключовим елементом є те, що нарцис звертає почуття на себе в рамках нарцисичної захисної реакції[24]. Позитивний захистКернберґ підкреслив позитивний бік нарцисичних захисних механізмів[25], тоді як Когут також наголошував на необхідності того, щоб на ранніх етапах життя нарцисичні позиції змінювали одна одну в порядку зрілих послідовностей[26]. Інші, як Симінґтон, стверджували б, що «це помилка розділяти нарцисизм на позитивний і негативний...ми не отримуємо позитивного нарцисизму без ненависті до себе»[27]. Стигматизуюче ставлення до психічних захворюваньАрікан виявив, що стигматизуюче ставлення до психіатричних пацієнтів пов’язане з нарцисичними захистами[28]. XXI століттяУ двадцять першому столітті було визначено відмінність між церебральними та соматичними нарцисами — перші розвивають своє самовідчуття за допомогою інтелектуалізму, другі — через одержимість своїм тілом[29], як у випадку з жінкою, яка хибно інвестує своє відчуття свободи лише у те, щоб бути об’єктом краси для інших[30]. Літературні паралелі
Примітки
Література
Зовнішні посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
