Національний музей східного мистецтва (Рим)

Національний музей східного мистецтва (Рим)
41°49′57″ пн. ш. 12°28′18″ сх. д. / 41.832464694444° пн. ш. 12.471673638889° сх. д. / 41.832464694444; 12.471673638889
Тип	національний археологічний[1][2] і художня галерея[1][2]
Тема	близькосхідна археологія і історія мистецтва Азіїd
Назва на честь	Джузеппе Туччі
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd[3]
Країна	Італія[3]
Розташування	Італія Рим, Віа Мерулана, 248.
Адреса	00144[3] і 00185[3]  piazza Guglielmo Marconi, 14 - Roma[3]
Засновано	1957, відкритий у 1958 р.
Відкрито	1958
Фонд	2000 документ[2]
Директор	Mariarosaria Barbera, 2010 р.
Сайт	museorientale.beniculturali.it
Національний музей східного мистецтва (Рим) (Італія)
Національний музей східного мистецтва у Вікісховищі

Національний музей східного мистецтва (Рим) імені Джузеппе Туччі (італ. Museo nazionale d'arte orientale Giuseppe Tucci) — археологічні та мистецькі збірки мистецтва країн Азії, зосереджені в музеї імені Джузеппе Туччі в Римі.

Засновано у 1957 завдяки угоді між Міністерством освіти й Італійським Інститутом Близького та Далекого Сходу. Офіційно музей відкрили 16 червня 1958.

В основі колекції — археологічні знахідки в Тибеті Джузеппе Туччі, чиє ім'я носить музей, та додатки знахідок з експедицій Інституту в Ірані, в Газні (Афганістан), в Пакистані. Невелика кількість експонатів прийшла як дарунки прихильників музею та як придбання закупівельної комісії. В Італії це одна з досить повних колекцій мистецтва та археології Тибету та мистецтва Гандхари.

На місці теперішнього музею колись був жіночий монастир з церквою. Пізніше будівлі придбала родина Бранкаччо, перебудувавши їх у палац. Ця родина відома тим, що дала Ватикану сім кардиналів.

У 20 ст. палац перетворили на багатоквартирний будинок. Після придбання приміщень державою, будівлі пристосували під вимоги музею.

• Експозиції — 14 залів (на 2010 р.)
• Тематична бібліотека
• Фондосховище
• Фотоархів тощо.

• Музеї Рима (перелік)
• Державний музей мистецтв народів Сходу
• Національний музей східних мистецтв Ґіме
• Галерея Боргезе
• Палаццо Венеція

• Il Museo Nazionale d'Arte Orientale a Palazzo Brancaccio, Livorno, Sillabe, 1997.
• C. Delvecchio, «Civiltà lontane al Museo Nazionale d'Arte Orientale», Lazio ieri e oggi, a. XLII, 4, 2006, pp. 124—127.
• Domenico Faccenna. «Museo Nazionale d'Arte Orientale» // Tutela e valorizzazione del patrimonio artistico di Roma e del Lazio, Roma 1964, pp. 27-34;
• Donatella Mazzeo. «La costruzione del Museo Nazionale d'Arte Orientale» \\ Architetti, capomastri, artigiani. Studi offerti a Domenico Faccenna nel suo ottantesimo compleanno, Roma, IsIAO, 2006, pp. 115—120;
• Maurizio Taddei, «Il Museo Nazionale d'Arte Orientale», Il Palatino, a. VIII, 1964, pp. 176—180.

• Офіційний вебсайт музею

1. ↑ ^{а б} ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
   d:Track:Q112194636d:Track:Q214195
2. ↑ ^{а б в} ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
   d:Track:Q113576238d:Track:Q214195
3. ↑ ^{а б в г д} dati.beniculturali.it — 2014.
   d:Track:Q52897564