Національні збройні сили

Національні збройні сили
Narodowe Siły Zbrojne
Територіальна структура та устрій Національних збройних сил
На службі20 вересня 1942 — 1947
Країнаокупована Німеччиною Польща
НалежністьПольська підпільна держава
Типнапіввійськова організація
Рольтісно пов'язана з ендеками
Чисельністьприбл. 80 000 (1942)
Командування
Визначні
командувачі
Ігнацій Озєвич
Тадеуш Курцюш
Зигмунт Броневський

Медіафайли на Вікісховищі

Національні збройні сили (НЗС) (пол. Narodowe Siły Zbrojne, NSZ) — польська права підпільна напіввійськова організація націонал-демократів, яка діяла з 1942 року. Її члени воювали під час Другої світової війни проти нацистської Німеччини та комуністичних партизанів. Були також випадки боїв із Армією Крайовою.[1]

Наприкінці війни деякі загони та структури цієї організації співпрацювали з нацистами, зокрема з гестапо (як у випадку зі Свєнтокшиською бригадою і Губертом Юра)[2][3][1][4] та скоювали злочини на ґрунті антисемітизму.[5][6]

Більшість підрозділів НЗС не підкорилися польському уряду у вигнанні і вели братовбивчі бої з іншими польськими партизанськими загонами.[7] З 1944 по 1946 рік організація воювала в рамках антикомуністичного опору, в тому числі з новоствореною Польською Народною Республікою.

Історія

Перший командир Національних збройних сил полковник Ігнацій Озєвич

Утворені 20 вересня 1942 року в результаті злиття Військової організації Ящірчин Союз (пол. Organizacja Wojskowa Związek Jaszczurczy) і частини Національної військової організації (пол. Narodowa Organizacja Wojskowa). У 1943—1944 роках налічували від 70 до 75 тис. членів, що робило їх третьою за чисельністю організацією польського Опору (після Армії Крайової (АК) і Батальйонів хлопських).[8] Її загони брали участь у Варшавському повстанні.

У березні 1944 року організація розкололася і її поміркованіша фракція перейшла під командування AK. Інша частина стала відомою як NSZ-ZJ (НЗС — Ящірчин Союз). Це відгалуження НЗС проводило операції проти польських комуністичних діячів, партизанів і таємної поліції, радянських партизанів, НКВС і СМЕРШ, а також власних колишніх ватажків.[9]

Політична позиція

Програма організації передбачала боротьбу за незалежність Польщі проти нацистської Німеччини та проти Радянського Союзу. Її мета полягала в тому, щоб зберегти довоєнні східні землі та кордони Другої Польської Республіки, водночас відвоювавши деякі колишні німецькі території на заході, які вони вважали «давніми слов'янськими землями». Загальна директива №3 Головного командування національних збройних сил L. 18/44 від 15 січня 1944 року говорить:

«В умовах перетину польських кордонів радянськими військами польський уряд у Лондоні та його польські громадяни, які проживають на території Польщі, висловлюють своє непохитне бажання повернути суверенітет на всю територію Польщі в межах польських кордонів, установлених до 1939 року через взаємно обов'язковий Ризький договір і підтверджених загальними принципами Атлантичної хартії та деклараціями союзницьких урядів, які не погоджувалися на жодні територіальні зміни, що відбулися в Польщі після серпня 1939 року.»

Упродовж війни НЗС воювали з польськими комуністами, включно з їхніми військовими формуваннями, такими як Гвардія Людова (ГЛ) і Армія Людова (АЛ).[10] Після війни колишні члени організації зазнали переслідувань із боку новоутвореної комуністичної влади Польської Народної Республіки. За деякими свідченнями, комуністичні партизани, щоб звинуватити НЗС, займалися у місцях власних пограбувань підкиданням фальшивих доказів, як-от підробні квитанції, інші документи тощо.[11] Як випливає з судових документів комуністичної Польщі, цей метод політичної війни застосовували проти організації відразу після війни і Міністерство громадської безпеки та громадянська міліція.[11]

Ставлення до євреїв

Національні збройні сили (хоча й не одностайно[10]) не приймали до своїх лав євреїв і висловлювали відверті антисемітські настрої.[12]

Розв'язання єврейського питання майже таке ж важливе для майбутнього нашої нації, як і відновлення незалежності. Втрата незалежності та продовження єврейської присутності в Польщі становлять однакову небезпеку повільної смерті для поляків.

— Газета національних збройних сил Szaniec, цитується в Gazeta Wyborcza, 24–5 вересня 1993[12]

Ми можемо засуджувати німців за їхні звірячі методи, але не повинні забувати, що єврейство завжди було і залишиться руйнівним елементом нашого державного організму. Ліквідація євреїв на польських територіях має велике значення для майбутнього розвитку, бо звільняє нас від мільйоноголового паразита.

— Газета національних збройних сил Barykada, № 3, березень 1943[13]

З листопада 1944 року до середини 1947 року, під час збройного антикомуністичного повстання проти радянізації Польщі, Національні збройні сили знищили багато євреїв, які входили до комуністичних груп.[14] У Варшаві члени НЗС вбили двох офіцерів польської Армії Крайової єврейського походження Єжи Маковецького і Людвіка Відершаля.[12][15] Польський історик Аліна Цала зазначала, що доктрина Національних збройних сил передусім полягала в ліквідації того, що вони вважали комуністичними бандами.[16][17] На думку соціолога Тадеуша Пйотровського, ці напади пізніше «стали більше зосереджуватися на окремо взятих євреях, які обіймали вельми помітні посади в органах ПНР [Польської Народної Республіки]».[18]

У деяких районах Національні збройні сили активно переслідували євреїв. Деякі підрозділи Національних збройних сил відшукували євреїв, які ховалися в лісах, щоб передати їх німцям.[12] Для досягнення цієї мети в Радомі в 1943—1944 рр. НЗС співробітничали з німцями.[12] Згідно з Енциклопедією Голокосту, Національні збройні сили безпосередньо вбивали польських євреїв, які після втечі з гетто шукали притулку серед етнічних поляків.[19]

За іншими джерелами, багатьом воякам Національних збройних сил та їхнім родинам приписують порятунок євреїв, у тому числі таких відомих, як Марія Бернштайн, Леон Гольдман, Йонте Гольдман і доктор Турський. У лавах Національних збройних сил були євреї, зокрема Цалек Переходнік, Віктор Натансон, капітан Роман Борн-Борнштайн (головний лікар загону «Хоробрий II»), Єжи Змідигер-Конопка, Фелікс Пісаревський-Паррі, Ельягу (Олександр) Шандцер (псевдо Дзік), лікар Камінський, який служив у підрозділі НЗС під орудою капітана Владислава Колацинського (псевдо Жбік), майор Станіслав Оствінд-Зузга та інші.[20][21]

У січні 1945 року Свєнтокшиська бригада Національних збройних сил, відступивши перед натиском Червоної Армії, після переговорів із німцями про припинення вогню перейшла в контрольований нацистами Протекторат Богемії та Моравії. 5 травня 1945 року в Богемії вона відновила дії проти нацистів і звільнила бранців із концентраційного табору в Голішові, включно з 280 засудженими на смерть ув'язненими єврейками.[22]

Повоєнний час

У післявоєнну добу сталінізму члени НЗС, як і інші «прокляті солдати», та їхні сім'ї зазнавали переслідувань. Восени 1946 року військовики та сили правопорядку комуністичної влади заманили в пастку і вбили 100—200 вояків загону НЗС під командуванням Генрика Фламе на псевдо «Бартек».[23] 10 грудня 1946 року[24] Варшавський окружний військовий суд виніс вирок у процесі над командуванням НЗС. Це був один із подібних багатьох процесів, організованих у передвиборчий період із метою залякування суспільства. Серед засуджених на смертну кару були офіцери НЗС полковники Пйотр Абаканович і Міхал Побоха, а також зв'язкова Стефанія Броневська, дружина головного командувача НЗС Зигмунта Броневського, який перебував у еміграції. 2 березня 1948 року оголошено вирок у процесі над Головним штабом НЗС, який комуністи звинувачували у фашизмі. Варшавський окружний військовий суд засудив на страту полковників Станіслава Кашницю та Леха Неймана.

Деякі члени НЗС несли відповідальність за пацифікацію сіл на північному сході Польщі в 1946 році, що полягала в нападах на етнічних білорусів, де 79 із них загинули.

Національні збройні сили офіційно розпущено в 1947 році. 1992 року, визнаючи внесок у боротьбу за суверенітет Польщі, польська влада визнала підпільників Національних збройних сил ветеранами війни. Вояків НЗС реабілітували, в тому числі й суперечливих, як-от Мечислав Паздерський, який у 1945 році вбив майже 200 українських селян у Верховині та якого польський президент Лех Валенса нагородив двома медалями.[25]

У 1990-х роках тема «проклятих солдатів» або антикомуністичних партизанів у Польщі обговорювалася мало. Одначе з настанням 2000-х років культ «проклятих солдатів» набув популярності.[25] 2012 року польський Сейм ухвалив законопроєкт про вшанування 70-ї річниці створення Національних збройних сил у 1942 році.[26][27] Депутати Сейму, які підтримали резолюцію, відзначили, що члени НЗС стали найбільшою мішенню репресій і пропаганди ненависті з боку апарату безпеки за часів сталінізму.[28]

У сучасній Польщі залишаються дискусійною темою роль НЗС та їхні взаємини з євреями. Декларацію Сейму 2012 року розкритикував колишній польський прем’єр-міністр Лешек Міллер.[27] Кілька депутатів парламенту розкритикували законопроєкт і покинули пов'язану з цим пам'ятну церемонію.[29][30]

Див. також

Примітки

  1. а б Jak walczyło NSZ: próby współpracy z Niemcami, rabunki, ataki na AK. Publikujemy dokumenty. oko.press. Процитовано 7 січня 2020.
  2. Brygada świętokrzyska. Hitlerowscy kolaboranci na sztandarach prawicy. Przegląd (pl-PL) . 2 жовтня 2017. Процитовано 7 січня 2020.
  3. Prof. Friszke: Gdy więźniowie Dachau czekali na egzekucję, Brygada Świętokrzyska piła szampana z Gestapo. wyborcza.pl. Процитовано 7 січня 2020.
  4. Walczyli o Polskę bez komunizmu i... zawarli układ z Niemcami. Dla Brygady Świętokrzyskiej to było "mniejsze zło". naTemat.pl (PL-pl) . Процитовано 7 січня 2020.
  5. Mogą żyć, byle nie u nas... Propaganda NSZ wobec Żydów. Więź (pl-PL) . 20 вересня 2017. Процитовано 7 січня 2020.
  6. Lekcja historii dla premiera Morawieckiego, czyli jak Brygada Świętokrzyska NSZ trzech Żydów spotkała. wyborcza.pl. Процитовано 7 січня 2020.
  7. Sejm uczcił Narodowe Siły Zbrojne. W uchwale znalazła się Brygada Świętokrzyska, która kolaborowała z III Rzeszą. wyborcza.pl. Процитовано 7 січня 2020.
  8. Hanna Konopka; Adrian Konopka (1 січня 1999). Leksykon historii Polski po II wojnie światowej 1944-1997 (пол.). Graf-Punkt. с. 130. ISBN 978-83-87988-08-1.
  9. David Cesarani, Sarah Kavanaugh. Holocaust: Critical Concepts in Historical Studies Routledge, 2004, page 119. (англ.)
  10. а б Piotrowski, Tadeusz (20 серпня 1998). Poland's Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in the Second Republic, 1918-1947. McFarland. ISBN 9780786403714. Процитовано 20 серпня 2019 — через Google Books.
  11. а б Gontarczyk, Piotr, PPR — Droga do władzy 1941—1944" pg. 347
  12. а б в г д Cooper, Leo (2000). In the Shadow of the Polish Eagle: The Poles, the Holocaust, and Beyond. Houndmills, Basingstoke, Hampshire; New York, N.Y.: Palgrave. с. 153. ISBN 978-0-333-99262-3.
  13. Friedrich, Klaus-Peter (2005). Collaboration in a "Land without a Quisling": Patterns of Cooperation with the Nazi German Occupation Regime in Poland during World War II. Slavic Review. 64 (4): 711—746. doi:10.2307/3649910. eISSN 2325-7784. ISSN 0037-6779. JSTOR 3649910.
  14. Halik Kochanski, The Eagle Unbowed, p. 550.
  15. Piotrowski, Tadeusz (2007). Poland's Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in the Second Republic, 1918-1947. Jefferson (Carolina del Norte, Estados Unidos): McFarland & Company. с. 95—96. ISBN 978-0-7864-2913-4.
  16. Bartosz Machalica (28 лютого 2016). Alina Cała stwiedza: NSZ zabiły więcej Żydów niż Niemców. Interview for Trybuna.eu. Trybuna Online. Архів оригіналу за 5 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. Piotr Zychowicz (May 2009). Cała: "Polacy jako naród nie zdali egzaminu". Rzeczpospolita (2009–05–25). ISSN 0208-9130. Архів оригіналу за 24 березня 2012 — через Internet Archive.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  18. Tadeusz Piotrowski, Poland's Holocaust. ISBN 0786429135.
  19. Israel Gutman, Encyclopedia of the Holocaust, p. 1032.
  20. Chodakiewicz, Marek Jan (20 серпня 2004). Between Nazis and Soviets: Occupation Politics in Poland, 1939-1947. Lexington Books. ISBN 9780739104842. Процитовано 20 серпня 2019 — через Google Books.
  21. Muszyński, Wojciech (2012). Nacjonalizmy różnych narodów - book chapter by Wojciech Muszyński [Націоналізми різних націй] (PDF) (пол.). Księgarnia Akademicka. с. 140. ISBN 978-83-7638-132-9. The highest-ranking Jew in the structures of NSZ was Feliks Pisarewski "Parry" ... Another relatively high-ranking officer of Jewish origin in the NSZ hierarchy was Stanisław Ostwind vel Zuzga ps. "Kropidło" ... Aleksandr (Eliasz) Szandcer ... sh Jankiel Kleinman "Jasio", cadet. Władysław Hajutin "Władek", kp. Cadet. NN "Zawisza" - son of a doctor from Lviv, the senior shooter "Wujek" - entrepreneur from Chełm region, shot NN "Zawadzki" and a few girls serving as nurses .. brigadier doctors were (Jewish) dr Juliusz Kamiński..In the Brigade served still at least a few Jewish soldiers and paramedics, including NN "Negri" (Widloch 1992: 44), shoot NN "Antoni" and shoot NN "Fryc" ... Jews in the NSZ branches often held responsible functions. Capt. Born- Bornstein..In the same group, there were also: two officers of the Jewish Military Union: Marian Rosenstof and Henryk Gumiński, who joined the assault team of one of the companies commanded by NSZ-ONR staff, and Calel Perechodnik and NN "Ryksiarz". In addition, at "Chrobry II", a large group of Jews used food in the field kitchen, which during the uprising did not have to hide anymore. In turn in the "Gozdawa" group, in the team commanded by Sgt. officer cadet. NSZ Tadeusz Niezabitowski "Lubicz", Jerzy Żmidrygier-Konopka "Poręba" - son of professor Zdzisław Żmidrygier-Konopka from the University of Warsaw fought. "Poreba" took part in many actions, and for a special courage, he was presented by the commander to be decorated with the Virtuti Militari cross and the Cross of Valor. He fell on August 25 in the ruins of the Bank of Poland. (Bojemski 2009: 251-253) Zofia Lipmann participated in the propaganda activities of NSZ during the uprising, and she was listening to foreign radio stations for the "Szaniec" editorial office. The same function in the editorial office of the insurgent NSZ "Żołnierz Starego Miasta" was held by Karolina Stefania Marek "Stefa", and the orderly in this editorial office was also a Jew named NN "Adam".
  22. Antonin Bohun Dabrowski in Out of the Inferno: Poles Remember the Holocaust, edited by Richard Lukas, pg 22. [1]
  23. Rzeczpospolita, 02.10.04 Nr 232, Wielkie polowanie: Prześladowania akowców w Polsce Ludowej [Архівовано 2007-12-19 у Wayback Machine.] (Great hunt: the persecutions of AK soldiers in the People's Republic of Poland), last accessed on 7 June 2006
  24. Glos Garbowa nr 127-128 (PDF) (пол.). Процитовано 20 листопада 2024.
  25. а б [2] The Jews and the «Disavowed Soldiers», AUGUST GRABSKI (translated from Polish by Gunnar Paulsson), in Antony Polonsky, Hanna Węgrzynek, and Andrzej Żbikowski, New Directions in the History of the Jews in the Polish Lands, Academic Studies Press.
  26. Sejm (9 листопада 2012), Uchwała Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej w związku z 70. rocznicą powstania Narodowych Sił Zbrojnych (An Act of Parliament on the 70th Anniversary of the Creation of National Armed Forces) by Marshal of the Sejm Ewa Kopacz. PDF file, direct download 20.0 KB. (пол.)
  27. а б Miller o NSZ: sojusznicy Hitlera. Poseł PiS: tylko ktoś chory z nienawiści może pisać takie głupoty. Wprost (пол.). 12 листопада 2012. Процитовано 7 січня 2020.
  28. Piotr Babinetz, Member of Parliament, Sprawozdanie Komisji Kultury i Środków Przekazu o poselskim projekcie uchwały w związku z 70. rocznicą powstania Narodowych Sił Zbrojnych (Report of the Commission of Culture and Media on the new bill proposal) Sejm Rzeczypospolitej Polskiej, Kadencja VII, Sprawozdanie Stenograficzne z 25. posiedzenia Sejmu, pp. 123—125. PDF file, direct download 1.07 MB.
  29. Sejm czci wyklętych. Część posłów wychodzi. TVN24.pl. Процитовано 7 січня 2020.
  30. Posłowie uczcili pamięć członków NSZ. PolskieRadio24.pl. Процитовано 7 січня 2020.

Посилання

Додаткова література

  • Siemaszko, Zbigniew S. (1985). Narodowe Siły Zbrojne (вид. 2nd). Warszawa: Głos. OCLC 69304656. (пол.)
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya