Перший командир Національних збройних сил полковник Ігнацій Озєвич
Утворені 20 вересня 1942 року в результаті злиття Військової організації Ящірчин Союз (пол.Organizacja Wojskowa Związek Jaszczurczy) і частини Національної військової організації (пол.Narodowa Organizacja Wojskowa). У 1943—1944 роках налічували від 70 до 75 тис. членів, що робило їх третьою за чисельністю організацією польського Опору (після Армії Крайової (АК) і Батальйонів хлопських).[8] Її загони брали участь у Варшавському повстанні.
У березні 1944 року організація розкололася і її поміркованіша фракція перейшла під командування AK. Інша частина стала відомою як NSZ-ZJ (НЗС — Ящірчин Союз). Це відгалуження НЗС проводило операції проти польських комуністичних діячів, партизанів і таємної поліції, радянських партизанів, НКВС і СМЕРШ, а також власних колишніх ватажків.[9]
«В умовах перетину польських кордонів радянськими військами польський уряд у Лондоні та його польські громадяни, які проживають на території Польщі, висловлюють своє непохитне бажання повернути суверенітет на всю територію Польщі в межах польських кордонів, установлених до 1939 року через взаємно обов'язковий Ризький договір і підтверджених загальними принципами Атлантичної хартії та деклараціями союзницьких урядів, які не погоджувалися на жодні територіальні зміни, що відбулися в Польщі після серпня 1939 року.»
Упродовж війни НЗС воювали з польськими комуністами, включно з їхніми військовими формуваннями, такими як Гвардія Людова (ГЛ) і Армія Людова (АЛ).[10] Після війни колишні члени організації зазнали переслідувань із боку новоутвореної комуністичної влади Польської Народної Республіки. За деякими свідченнями, комуністичні партизани, щоб звинуватити НЗС, займалися у місцях власних пограбувань підкиданням фальшивих доказів, як-от підробні квитанції, інші документи тощо.[11] Як випливає з судових документів комуністичної Польщі, цей метод політичної війни застосовували проти організації відразу після війни і Міністерство громадської безпеки та громадянська міліція.[11]
Ставлення до євреїв
Національні збройні сили (хоча й не одностайно[10]) не приймали до своїх лав євреїв і висловлювали відверті антисемітські настрої.[12]
Розв'язання єврейського питання майже таке ж важливе для майбутнього нашої нації, як і відновлення незалежності. Втрата незалежності та продовження єврейської присутності в Польщі становлять однакову небезпеку повільної смерті для поляків.
— Газета національних збройних сил Szaniec, цитується в Gazeta Wyborcza, 24–5 вересня 1993[12]
Ми можемо засуджувати німців за їхні звірячі методи, але не повинні забувати, що єврейство завжди було і залишиться руйнівним елементом нашого державного організму. Ліквідація євреїв на польських територіях має велике значення для майбутнього розвитку, бо звільняє нас від мільйоноголового паразита.
— Газета національних збройних сил Barykada, № 3, березень 1943[13]
З листопада 1944 року до середини 1947 року, під час збройного антикомуністичного повстання проти радянізації Польщі, Національні збройні сили знищили багато євреїв, які входили до комуністичних груп.[14] У Варшаві члени НЗС вбили двох офіцерів польської Армії Крайової єврейського походження Єжи Маковецького і Людвіка Відершаля.[12][15] Польський історик Аліна Цала зазначала, що доктрина Національних збройних сил передусім полягала в ліквідації того, що вони вважали комуністичними бандами.[16][17] На думку соціолога Тадеуша Пйотровського, ці напади пізніше «стали більше зосереджуватися на окремо взятих євреях, які обіймали вельми помітні посади в органах ПНР [Польської Народної Республіки]».[18]
У деяких районах Національні збройні сили активно переслідували євреїв. Деякі підрозділи Національних збройних сил відшукували євреїв, які ховалися в лісах, щоб передати їх німцям.[12] Для досягнення цієї мети в Радомі в 1943—1944 рр. НЗС співробітничали з німцями.[12] Згідно з Енциклопедією Голокосту, Національні збройні сили безпосередньо вбивали польських євреїв, які після втечі з гетто шукали притулку серед етнічних поляків.[19]
За іншими джерелами, багатьом воякам Національних збройних сил та їхнім родинам приписують порятунок євреїв, у тому числі таких відомих, як Марія Бернштайн, Леон Гольдман, Йонте Гольдман і доктор Турський. У лавах Національних збройних сил були євреї, зокрема Цалек Переходнік, Віктор Натансон, капітан Роман Борн-Борнштайн (головний лікар загону «Хоробрий II»), Єжи Змідигер-Конопка, Фелікс Пісаревський-Паррі, Ельягу (Олександр) Шандцер (псевдо Дзік), лікар Камінський, який служив у підрозділі НЗС під орудою капітана Владислава Колацинського (псевдо Жбік), майор Станіслав Оствінд-Зузга та інші.[20][21]
У післявоєнну добу сталінізму члени НЗС, як і інші «прокляті солдати», та їхні сім'ї зазнавали переслідувань. Восени 1946 року військовики та сили правопорядку комуністичної влади заманили в пастку і вбили 100—200 вояків загону НЗС під командуванням Генрика Фламе на псевдо «Бартек».[23] 10 грудня 1946 року[24] Варшавський окружний військовий суд виніс вирок у процесі над командуванням НЗС. Це був один із подібних багатьох процесів, організованих у передвиборчий період із метою залякування суспільства. Серед засуджених на смертну кару були офіцери НЗС полковники Пйотр Абаканович і Міхал Побоха, а також зв'язкова Стефанія Броневська, дружина головного командувача НЗС Зигмунта Броневського, який перебував у еміграції. 2 березня 1948 року оголошено вирок у процесі над Головним штабом НЗС, який комуністи звинувачували у фашизмі. Варшавський окружний військовий суд засудив на страту полковників Станіслава Кашницю та Леха Неймана.
Національні збройні сили офіційно розпущено в 1947 році. 1992 року, визнаючи внесок у боротьбу за суверенітет Польщі, польська влада визнала підпільників Національних збройних сил ветеранами війни. Вояків НЗС реабілітували, в тому числі й суперечливих, як-от Мечислав Паздерський, який у 1945 році вбив майже 200 українських селян у Верховині та якого польський президент Лех Валенса нагородив двома медалями.[25]
У 1990-х роках тема «проклятих солдатів» або антикомуністичних партизанів у Польщі обговорювалася мало. Одначе з настанням 2000-х років культ «проклятих солдатів» набув популярності.[25] 2012 року польський Сейм ухвалив законопроєкт про вшанування 70-ї річниці створення Національних збройних сил у 1942 році.[26][27] Депутати Сейму, які підтримали резолюцію, відзначили, що члени НЗС стали найбільшою мішенню репресій і пропаганди ненависті з боку апарату безпеки за часів сталінізму.[28]
У сучасній Польщі залишаються дискусійною темою роль НЗС та їхні взаємини з євреями. Декларацію Сейму 2012 року розкритикував колишній польський прем’єр-міністр Лешек Міллер.[27] Кілька депутатів парламенту розкритикували законопроєкт і покинули пов'язану з цим пам'ятну церемонію.[29][30]
↑ абGontarczyk, Piotr, PPR — Droga do władzy 1941—1944" pg. 347
↑ абвгдCooper, Leo (2000). In the Shadow of the Polish Eagle: The Poles, the Holocaust, and Beyond. Houndmills, Basingstoke, Hampshire; New York, N.Y.: Palgrave. с. 153. ISBN978-0-333-99262-3.
↑Piotrowski, Tadeusz (2007). Poland's Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in the Second Republic, 1918-1947. Jefferson (Carolina del Norte, Estados Unidos): McFarland & Company. с. 95—96. ISBN978-0-7864-2913-4.
↑Muszyński, Wojciech (2012). Nacjonalizmy różnych narodów - book chapter by Wojciech Muszyński [Націоналізми різних націй] (PDF)(пол.). Księgarnia Akademicka. с. 140. ISBN978-83-7638-132-9. The highest-ranking Jew in the structures of NSZ was Feliks Pisarewski "Parry" ... Another relatively high-ranking officer of Jewish origin in the NSZ hierarchy was Stanisław Ostwind vel Zuzga ps. "Kropidło" ... Aleksandr (Eliasz) Szandcer ... sh Jankiel Kleinman "Jasio", cadet. Władysław Hajutin "Władek", kp. Cadet. NN "Zawisza" - son of a doctor from Lviv, the senior shooter "Wujek" - entrepreneur from Chełm region, shot NN "Zawadzki" and a few girls serving as nurses .. brigadier doctors were (Jewish) dr Juliusz Kamiński..In the Brigade served still at least a few Jewish soldiers and paramedics, including NN "Negri" (Widloch 1992: 44), shoot NN "Antoni" and shoot NN "Fryc" ... Jews in the NSZ branches often held responsible functions. Capt. Born- Bornstein..In the same group, there were also: two officers of the Jewish Military Union: Marian Rosenstof and Henryk Gumiński, who joined the assault team of one of the companies commanded by NSZ-ONR staff, and Calel Perechodnik and NN "Ryksiarz". In addition, at "Chrobry II", a large group of Jews used food in the field kitchen, which during the uprising did not have to hide anymore. In turn in the "Gozdawa" group, in the team commanded by Sgt. officer cadet. NSZ Tadeusz Niezabitowski "Lubicz", Jerzy Żmidrygier-Konopka "Poręba" - son of professor Zdzisław Żmidrygier-Konopka from the University of Warsaw fought. "Poreba" took part in many actions, and for a special courage, he was presented by the commander to be decorated with the Virtuti Militari cross and the Cross of Valor. He fell on August 25 in the ruins of the Bank of Poland. (Bojemski 2009: 251-253) Zofia Lipmann participated in the propaganda activities of NSZ during the uprising, and she was listening to foreign radio stations for the "Szaniec" editorial office. The same function in the editorial office of the insurgent NSZ "Żołnierz Starego Miasta" was held by Karolina Stefania Marek "Stefa", and the orderly in this editorial office was also a Jew named NN "Adam".
↑Antonin Bohun Dabrowski in Out of the Inferno: Poles Remember the Holocaust, edited by Richard Lukas, pg 22. [1]
↑ аб[2] The Jews and the «Disavowed Soldiers», AUGUST GRABSKI (translated from Polish by Gunnar Paulsson), in Antony Polonsky, Hanna Węgrzynek, and Andrzej Żbikowski, New Directions in the History of the Jews in the Polish Lands, Academic Studies Press.
