На-На

На-На
Основна інформація
Жанр	поп
Роки	з 1989
Склад	Політов Володимир Петрович і Жерьобкін В'ячеслав Пантелійович
na-nax.com
На-На у Вікісховищі

«На-На» — радянський і російський поп-гурт з Москви. Заснований в 1989 році Барі Алібасовим. Згодом склад групи неодноразово змінювався, і з «канонічного» списку учасників залишилися лише Володимир Політов і В'ячеслав Жеребкин. Гурт є володарем національної музичної премії «Овація» в 1994 і 1995 роках.

Група «На-На» була задумана Барі Алібасовим ще в 1988 році^[1]. За його задумом, колектив повинен був грати в стилі диско-поп, але також використовувались елементи інших жанрів, таких як рок, джаз і фолк. Алібасов розробив сценічні образи учасників майбутньої групи: молоді музиканти, у віці 18-25 років, що співають, пластичні, володіють акторським даром, чарівністю. Продюсер майбутньої групи пізніше згадував: «Мені потрібні були, в першу чергу, багатосторонні артисти. Я збирався робити шоу»^[2].

У червні 1989 року Алібасов з підприємцем Анісом Мухамедшин оголосили відбір в нову групу через газету «Московський комсомолець». У ньому взяли участь понад 700 осіб. Алібасов вибрав лише двох претендентів - Володимира Льовкіна та Олександра Запорожця. Сам Льовкін згадував: «Я прийшов, встромив гітару, почав співати свою пісню, заспівав куплет з приспівом. І якийсь чоловік за пультом сказав: "Через два дні приїжджайте - буде перша репетиція"».

До першого складу групи увійшли Володимир Льовкін (вокал, ритм-гітара) і Олександр Запорожець (клавішні, вокал) разом з колишніми учасникам іншої групи Алібасова «Інтеграл» Валерієм Юрін (вокал, соло-гітара) і Мариною Хлєбниковою (вокал). Трохи пізніше до групи прийшли Андрій Ктітарев (клавішні), Ігор Павленко (саксофон), Олександр Карпухін (бас-гітара, вокал) і Валерій Бурнейко (ударні, вокал). Музичне керівництво здійснював Сергій Шмельов («Інтеграл»)

Репетиції почалися в московському театрі Айседори Дункан і тривали по 14-16 годин на день. Над хореографією і пластикою працювали Микола Добринін та Анна Терехова - артисти Театру Романа Віктюка. Ставив шоу ленінградський режисер - авангардист Сергій Гельсінфорскій, який співпрацював з «Інтегралом»^[3]. Підбором репертуару займався сам Алібасов.

У червні 1989 року в Москві відбувся міжнародний фестиваль поп-музики «Face to Face» («Обличчям до обличчя») за участю європейських зірок музики та кіно. 6 червня «На-На» вийшли на сцену фестивалю з піснями «Дівча з Машмета» і «Пустельний пляж». Фестиваль вів актор і конферансьє Олег Марус. З чуток, за лаштунками учасники концерту «стріляли» у нього сигарети, і Марусів відповідав: «на, на…». Так він і оголосив безіменний ансамбль: «На сцені - група "На-На"». Після фестивалю група «На-На» потрапила в десятку хіт-параду газети «Вечірня Москва». У столичному виданні писали^[4]: «Сенсацією стала поява серед лідерів молодої групи "На-На". Кілька днів тому вона з успіхом виступила в спорткомплексі "Олімпійський" в програмі міжнародного музичного фестивалю "Музика-89". І ось вже пісні у виконанні молодих артистів звучать по радіо і з екранів телевізорів. Безумовно, успіх». За підсумками 1989 року «Музичний марафон» газети «Вечірня Москва» назвав групу «Відкриттям року».

У вересні 1989 року пісня «Пустельний пляж» потрапила в хіт-парад «Звукова доріжка" МК "». У листопаді того ж року в складі делегації академічних виконавців (ансамбль «Російська пісня», Симфонічний оркестр театру ім. Станіславського і ін. ) Група «На-На» дала три концерти в Чехословаччині в рамках міжнародного фестивалю «Дні Москви в Празі». На одному з концертів «На-На» ділили сцену зі знаменитим джаз-оркестром Карела Влаха. У Празі не обійшлося без казусів: у Празькій опері групі «На-На» з солістом Олександром Запорожцем заборонили виконувати пісню «Сюзанна», автором якої був відомий поет-дисидент Іржі Сухі (Jiři Suchý)^[5].

В кінці 1989 - початку 1990 року група «На-На» записала першу платівку-міньйон з чотирма піснями: «Пустельний пляж», «Медовий місяць (Не одружуйся)», «Ти і я» і «Бабуся Яга». Перша і остання пісні потрапили в хіт-парад рубрики «Звукова доріжка» газети «Московський комсомолець». Були зняті кліпи на пісні «Пустельний пляж» і «Не одружуйся». Почалася робота над записом платівки з 17 пісень, що вийшла на початку 1991 року.

У 1990 році соліст-вокаліст Олександр Запорожець прийняв запрошення співака і композитора Леоніда Агутіна та перейшов до нього поєднуючи роботу в колективі Марини Хлєбникової і продовжуючи навчання в Музичному училищі імені Гнесіних по класу вокалу педагога Наталії Андріанової. Влітку 1990 року в складі «На-На» з'явився новий вокаліст і бас-гітарист - брюнет Володимир Політов, зовні контрастувати з блондином Володимиром Льовкін^[3]. Дует миттєво став популярним.

У листопаді 1990 року «На-На» стала переможцем музичного телешоу «50х50», виконавши пісню «Бабуся Яга». Вперше в історії конкурсу відразу три журі - професійне, глядацьке і спонсорське - одноголосно присудили групі перше місце^[3]. У грудні 1990 року група стала лауреатом телевізійного конкурсу «Пісня-90» з веселою диско-піснею «Ескімос і папуас»^[6], де ескімосом був Льовкін, папуасом - Юрін. В кінці 1990 року Алібасов змінив інструментальну групу^[5].

19-21 квітня 1991 року в Державному центральному концертному залі «Росія» група показала своє перше шоу «Історія одного бенефісу». У пісні «Ескімос і папуас» артисти з'явилися на сцені зухвало оголеними. На противагу їм, балет був одягнений в песцеві шуби. Шоу «Історія одного бенефісу» було показано на Центральному телебаченні Держтелерадіо СРСР і викликало скандал: оголені тіла редактори прикрили строгими вечірніми костюмами. Але «еротична» версія потрапила на телеканал «2x2». Алібасов згадував: «Мета була досягнута. Музиканти вперше "заявили", що секс в СРСР є. Глядачі звернули увагу на групу "На-На", одягнену в костюми, яких ніколи не було на радянському телеекрані »^[2]. Група стала завсідником телевізійних передач.

У 1991 році вийшла перша платівка групи - «На-На 91» з 9 композиціями, серед яких «Світло у вікні», «Ескімос і папуас», «Хлопчик в кепочці», «Від долі не втечеш» та інші. Частина пісень була записана в студії Gala Records . Влітку 1991 року кінорежисер Заал Какабадзе зняв музичний художній фільм «Сонце, повітря і ... На-На»^[7]. Головні герої фільму - зіграли самих себе Володимир Політов і Володимир Льовкін - за сюжетом були закохані в Марину Хлєбникову. До кінця 1991 року Алібасов прийняв в «На-На» ще двох солістів - В'ячеслава Жеребкина (бас-гітара, вокал) і Володимира Асімова (гітара, вокал). Пізніше цей склад преса назвала «золотим».

В інструментальний ансамбль, який супроводжує четвірку солістів, увійшли: Андрій Ктітарев (клавіші, музичний керівник), Ігор Павленко (саксофон), Сергій Крилов (ударні, згодом директор групи «Ранетки»). Була створена танцювальна група під керівництвом Андрія Лебедєва, в яку увійшли Павло Соколов, Ольга Шатілова, Наталія Белей. У 1991 році за опитуванням читачів газети «Вечірня Москва» «На-На» посіла перше місце серед поп-груп в конкурсі «Музичний марафон»^[3].

У 1992 році група почала тур по Сибіру і Далекому Сходу. «На-На» стала першою поп-групою, яка вийшла на сцену Кремлівського палацу з'їздів. У концерті взяв участь соліст групи «Modern Talking» Томас Андерс^[3]. За Першому каналу Останкіно була показана телеверсія концерту.

У 1992 році компанія звукозапису «Орфей рекорд» випустила другу платівку гурту «На-На» з десятьма піснями, що отримала назву «Фаїна». Пісня «Фаїна» вийшла на перше місце хіт-параду «Зоряна доріжка» газети «Московський комсомолець»^[8] і більше трьох років трималася в хіт-парадах країни. Восени 1992 року на кіностудії «Мосфільм» група зняла на пісню еротичний кліп. У головних ролях виступали солісти групи «На-На» і актор Станіслав Садальський. Кліп мав дві версії - «цензурну» і «нецензурну». За спогадами Алібасова, «нецензурний» варіант кілька разів пройшов по комерційному каналу 2x2, після чого був заборонений до показу. Через 20 років, в 2012 році, кліп був викладений в Інтернет і знову став доступний для перегляду.

У жовтні 1992 року почалися закордонні гастролі групи в Німеччині, Туреччині та США (щоденні виступи в нью-йоркському клубі «Распутін» і Бостоні^[9] ). Незважаючи на постійні гастролі, група «На-На» продовжувала випускати нові пісні. Володимир Асимов почав 1993 рік композиціями «Їду до миленької»^[10], «Де ти була»^[11] ; В'ячеслав Жеребкин - піснею «Білий пароплав», Володимир Політов - «Красива, поїхали кататися»^[12]. У 1993 році з'явилася пісня «Впав капелюх». Алла Пугачова взяла цю пісню в телешоу «Різдвяні зустрічі», а для зйомок привезла з Німеччини близько ста пластикових капелюхів.

У 1993 році телеканал РТР показав фільм «Свято на ім'я На-На»^[13], де музичні номери чергувалися з сюжетами з повсякденного життя групи. У зйомках взяли участь ансамбль Надії Бабкіної «Російська пісня», Махмуд Есамбаєв, Олександр Ширвіндт, Юхим Шифрін, Олександр Назаров, Йосип Кобзон, Михайло Шабров, Іван Демидов, В'ячеслав Зайцев. У червні «На-На» отримала гран-прі фестивалю «Шлягер-93» в Санкт-Петербурзі^[14]. З квітня 1993 року група гастролювала по країнах СНД (в Білорусії і Росії пройшли концерти з Томасом Андерсом ) і за кордоном - на Алясці, в містах Фербанкс і Анкорідж. У липні пройшли гастролі «На-На» в Ізраїлі. У серпні група стала лауреатом міжнародного фестивалю «Гардемарини естради» в Сочі^[3]. Того ж літа група вперше виступає на міжнародному фестивалі «Слов'янський базар» у Вітебську.

14 січня 1994 року група «На-На» вперше стала лауреатом національної російської музичної премії в області видовищ та популярної музики «Овація». Вона стала переможцем в номінації «Краща поп-група року» та «Шлягер року» (за хіт «Фаїна»)^[15]. Тоді ж в січні «На-На» дає успішні концерти в Болгарії і бере участь у фестивалі «Діскавері-94» в місті Варна^[3].

Група вступила в організацію «FIDOF» (Міжнародна федерація фестивальних організацій) при ЮНЕСКО та підписала контракт про подання організації в США, Португалії та Македонії. Влітку група знову виступає на «Слов'янському базарі», а в серпні 1994 року, з нагоди виведення радянських військ з Німеччини, «На-На» дала по концерту на центральній площі Берліна і в залі «Фрідріхштадтпалас». У жовтні група запрошена в якості почесних гостей на фестиваль «Макфест-94» в Македонії. У листопаді група знову виступила в Нью-Йорку. В кінці 1994 року «На-На» знову взяла участь в «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової^[16]. Володимир Політов згадував: «У 1994 році ми дали 865 концертів». За словами іншого соліста, В'ячеслава Жеребкина, «в середньому ми давали по три концерти в день. Перший починався о 13 годині і зал був битком »^[17].

У 1995 році завершилася робота над альбомом «На-Настальгия». Прем'єра шоу «На-Настальгия» відбулася в ГЦКЗ «Росія» в Москві. У шоу брали участь більше двохсот артистів, серед яких етнічні барабанщики з Кенії, афроамериканські танцівниці з Лас-Вегаса, індіанські музиканти з Болівії, джаз-оркестр Олега Лундстрема, симфонічний оркестр Народної артистки СРСР Вероніки Дударєва, чукотський ансамбль «Ергирон». Музичними керівниками шоу були композитор Володимир Доленко^[18] і Ніна Савицька. Шоу «На-Настальгия» продовжилося в концертному залі «Ювілейний» Санкт-Петербурга, а потім по Росії і за кордоном. У червні 1995 року група виступила на фестивалі «Кінотавр» в Сочі. У грудні 1995 року групу «На-На» запросили в Таїланд члени сім'ї короля Рами IX на святкування 50-річчя його коронації. За підтримки королівської сім'ї в Таїланді в 1995 році вийшов альбом «Квіти», де «На-На» виконали пісні тайською мовою. Королівська друкарня випустила фотоальбом групи. За мотивами цього шоу було знято 4 документальних фільми.

На початку 1996 року група продовжила гастролювати з програмою «На-Настальгия». Журналісти телеканалу ТВ-6 Москва створили цикл сюжетів про гастрольного життя групи «На-На», які виходили кілька разів на тиждень^[19]. Був також створений двосерійний телефільм «Країна На-На»^[3]. У 1996 році група «На-На» здійснила міжнародний тур з нагоди перенесення столиці Казахстану з Алма-Ати в Астану. Тур розпочався в містах Казахстану, завершився на стадіоні «Лужники» в Москві, а потім в Парижі, Берліні, Тель-Авіві .

У 1996 році вийшов альбом «Ніч без сну» з 12 композицій. Частина пісень - вже «розкручені» хіти групи («Їду до миленької», «Якщо б не було ночей», «Пустельний пляж»), частина - нові композиції («Відчуття», «Свічки запали», «От і все», «Метелик»). У тому ж році були випущені альбоми «Все життя - гра» і «17 кращих пісень».

Навесні 1997 року почалася робота над черговим концертним шоу «Прикинь, так ?!». У кожній пісні «На-На» поставала в різних образах: моряки, ковбої, шпигуни, космонавти. На сцені використовувалася справжня військова техніка, мотоцикли, автомобілі. Модельєри В'ячеслав Зайцев, Наталя Нафталієва^[20] і Юрій Арс^[21] створили більше 300 костюмів. Декорації створив Борис Краснов. Ілюзійні трюки для шоу поставив фокусник-ілюзіоніст Анатолій Немет^[22]. З цією програмою група гастролювала в Росії, Ізраїлі, Канаді, США, Таїланді та Шрі-Ланці. У шоу «Прикинь, так ?!» в якості соліста дебютував Павло Соколов, артист балету групи. У червні 1997 року група виступила з цим шоу на фестивалі «Кінотавр» в Сочі.

Студією Red Records був виданий альбом «Прикинь, так? ! », А в Санкт-Петербурзі кліпмейкером Олегом Гусєвим був знятий однойменний кліп^[23].

У вересні 1997 року «На-На» уклала контракт з великою компанією звукозапису Sony Music на запис альбому Those were the days французькою та англійською мовами для французького ринку^[24]. В альбомі була тільки одна пісня - «Дорогой длинною» («Those were the days»), представлена в різних аранжуваннях. Менеджером проєкту була Лінн Стамбулі^[25], продюсером - Мікаель, яка працювала з французькою співачкою Далідою. До групи був прийнятий молодий артист з США Еван Фармер^[26].

Протягом року «На-На» взяли участь в музичній телепередачі «Facile a chanter» на каналі «France 3»^[27]. Альбом Those were the days не вдалося випустити через авторські права. Виявилося, що міжнародні права на пісню «Дорогою довгою» належать Полу Маккартні, який свого часу був продюсером фолк-співачки Мері Хопкін, що стала популярною саме завдяки пісні «Those were the days». Продаж альбому була заборонена і Sony Music призупинила контракт з групою^[28].

26 квітня 1998 року на «Алеї зірок» ГЦКЗ «Росія» відбулася урочиста закладка іменної зірки групи «На-На». У той же день на «Алеї зірок» відбувся перший міжнародний форум шанувальників групи «Я люблю На-На», в якому взяли участь Аркадій Вайнер, Анатолій Карпов, Джуна, Олексій Булдаков, а також зарубіжні гості. У грудні 1998 року в місті Аткарську на Площі зірок була закладена зірка групи «На-На»^[29]. Російське дворянське зібрання присвоїло солістам групи «На-На» звання «граф», а Барі Алібасова - титул «князь». Кожному було виділено по ділянці землі в Саратовській області. Приблизно в той же час група отримала дев'яту за рахунком премію «Овація»^[30].

У 1998 році в групу прийшов бас-гітарист Леонід Семідьянов. 10 червня 1998 група взяла участь в міжнародній презентації Астани - нової столиці Казахстану. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв нагородив Барі Алібасова пам'ятною медаллю «Астана». Написана з цієї нагоди пісня «Боз Жорга», казахською мовою, стала хітом в Казахстані^[31].

В кінці серпня 1998 року вийшов альбом «Все життя - гра». До нього увійшли композиції «Дощик», «Любимая», «Панама», «Боз Жорга», «В перший раз», а також рімейки на пісні Алли Пугачової «Панама», «Мільйон червоних троянд», «Папа купив автомобіль».

У 1998 році під брендом «На-На» почали виходити продовольчі та непродовольчі товари (чоловічі одеколони, жувальна гумка, ковбаса та інші). Держстандарт Росії видав групі «На-На» паспорт якості на продукцію^[3].

У лютому 1999 року групу покинув Володимир Льовкін, створивши панк-групу «Кеди». У групі «На-На» знову залишилися чотири солісти: Володимир Політов, Володимир Асимов, В'ячеслав Жеребкин і Павло Соколов.

За словами Барі Алібасова, голова правління компанії «Warner Brothers» Лес Байдер^[32] запропонував йому ідею записати перший гімн планети на космічній орбіті, відправивши туди одного з солістів «На-На». Суть проєкту полягала в наступному: один з солістів групи «На-На» повинен був полетіти в космос із звукозаписною апаратурою і під час перебування на орбіті Землі записати гімн планети - пісню, яку повинен заспівати «зоряний» виконавець з кожного континенту. Запис мала транслюватися на весь світ^[33][34].

Група почала підготовку до польоту в космос. Солісти пройшли обстеження в Інституті медико-біологічних проблем РАН. У червні 2001 року група «На-На» пройшла серію тестів в Центрі підготовки космонавтів (ЦПК) ім. Гагаріна. В результаті з'ясувалося, що артисти придатні для польоту^[35]. Спонсором проєкту була голландська компанія Heineken Holding Фредді Хайнекен. З російської сторони проєкт підтримав міністр культури Михайло Швидкой і глава Росавиакосмоса Юрій Коптєв^[3]. Пісню для виконання в космосі відбирали продюсери, серед яких був Роберт Фіцпатрік , який працював з групою The Beatles. Але 3 січня 2002 року помер спонсор проєкту Фредді Хайнекен і група «На-На» вийшла з космічного проєкту.

У 2002-2006 роках група «На-На» активно гастролювала в Росії і за кордоном. У 2003 році групу заради сольної кар'єри покинув Володимир Асимов. Барі Алібасов почав роботу над музичним проєктом Big Bang за участю солістів «На-На». До групи повернувся Леонід Семідьянов, ставши учасником і нового проєкту Big Bang, в якому солісти групи постали в образах людей, стихій і тварин. За словами Барі Алібасова, Big Bang робився для американського ринку. У цьому проєкті були зацікавлений Дік Кларк і голова правління «Warner Brothers» Лессі Байдер^[36]. Коли робота над Big Bang була майже завершена, інвестор несподівано відійшов від проєкту^[37]. Через закриття проєкту Леонід Семідьянов змушений був покинути «На-На» .

Навесні 2007 року група «На-На» стала учасниками фестивалю «Дні слов'янської культури і писемності» в Болгарії. В цей же період Алібасов приступив до роботи над «Шок-шоу», для якого був створений балет «Расіські». Алібасов згадував: «За задумом в шоу закладена ідея конфлікту між чоловіком і жінкою, шоу демонструє боротьбу живого з неживим». З новим шоу група «На-На» дала тур «Барі 60, нам - 18»^[38]. Прем'єра «Шок-шоу» відбулася в 2008 році в Московському театрі «Золоте кільце». Концерт тривав більше трьох годин. Група гастролювала з «Шок-шоу» по Далекому Сходу, Сибіру і Поволжя^[39]. «Шок-шоу» стало продовженням ідеї проєкту Big Bang. Як згадував Алібасов, «ця концертна програма не тільки найдорожча, але й сама незвичайна. Наше шоу занурюється в нові пласти свідомості. Нами підняті теми смерті, непростих відносин між чоловіком і жінкою». З «Шок-шоу» «На-На» гастролювали на Кіпрі, в Німеччині, Польщі, Болгарії, Туреччини, на Олімпіаді в Пекіні, на відкритті «Року Росії» в Болгарії, де були присутні президенти Болгарії - Пирванов і Росії - Путін. У 2008 році був випущений музичний альбом «Шок-Шоу».

У червні 2008 року з групи пішов соліст Павло Соколов. Алібасов прийняв в групу нових солістів Олега Коршунова^[40] і Сергія Григор'єва^[41]. Через два місяці група знову прибула в Китай на міжнародний фестиваль мистецтв в місті Хух-Хото.

У 2009 році «Шок-Шоу» знову було показано в Москві, в концертному залі «Космос». У вересні 2009 року в Новоросійську, на «Алеї зірок» була закладена четверта зірка групи «На-На». У жовтні 2009 року було створено офіційний сайт групи «На-На»^[42].

6 березня 2010 року в ГЦКЗ «Лужники» відбувся ювілейний концерт групи «На-На» - «Нам 20 років». У ньому взяли участь Йосип Кобзон, Олександр Панайотов, Оксана Почепа, групи «Челсі», «Прем'єр-міністр», балет Алли Духової «Тодес». Під час концерту групи «На-На» і Барі Алібасова була вручена одинадцята премія «Овація»^[43]. Алібасов також був нагороджений орденом «Служіння мистецтву» за видатні заслуги в області культури. У травні 2010 року група «На-На» вийшла в фінал телешоу Першого каналу «Надбання РЕспублікі». За підсумками глядацького голосування пісня «Фаїна» увійшла в десятку кращих пісень століття^[44]. Влітку 2010 року відбувся тур по Казахстану, а потім група взяла участь в кінофестивалі «Земля батьків» в Усть-Лабінська. У 2010 році канадсько-французький телеканал TV5 зняв документальний фільм про групу «На-На» для каналу Discovery. У зйомках взяли участь художник Андрій Бартенєв і політик Костянтин Боровий^[45].

1 січня 2011 року «На-На», балет, музиканти і техніки групи потрапили в авіакатастрофу в аеропорту Сургута. Літак згорів, але група встигла покинути салон без серйозних ушкоджень. Восени 2011 року телеканал НТВ зняв фільм-бенефіс групи «На-На» під назвою «Уй, На-На!»^[46]. Пісні чергувалися з сюжетами про історію групи. У концерті взяли участь Лариса Рибальська, Наталія Гулькіна, солістка групи «Комбінація» Тетяна Іванова, Марина Хлєбнікова, Сергій Челобанов, Андрій Разін . У 2012 році за мотивами шоу «Уй, На-На» була створена концертна програма «На-На, агов!»^[47]. Спеціально для програми були написані нові пісні, а також зроблені ремікси на хіти групи - «Фаїна», «Олена», «Баба Яга», «Де ти була», «Впала Капелюх». 18 квітня 2012 року в Державному Кремлівському Палаці пройшов ювілейний концерт групи з програмою «На-На гей!». Шоу було присвячено 65-річчю Барі Алібасова. Костюми для шоу створив В'ячеслав Зайцев.

У січні 2013 року в Києві був знятий кліп на нову пісню Барі Алібасова «Дихаю я тобою», де учасники групи «На-На» постали в образі космонавтів, що повернулися на Землю^[48]. Кліп набрав в "YouTube близько п'яти мільйонів переглядів^[49]. У цьому ж місяці в Льодовому Палаці Спорту Санкт-Петербурга відбувся концерт групи «На-На», артистам була вручена премія «Звукова доріжка» газети «Московський комсомолець»^[3]. У червні 2013 року «На-На» отримала премію «Зірка дорожнього радіо» від радіостанції «Дорожнє радіо». За три останні місяці 2013 року група дала близько 80 концертів в Росії і за кордоном.

Взимку 2014 року Барі Алібасов в супроводі групи «На-На» проніс в Кронштадті Олімпійський факел зимової Олімпіади в Сочі. В рамках Олімпіади-2014 група дала шість концертів для учасників зимових Олімпійських ігор. У червні 2014 року, в рамках «Проекту 5775» студії «SIRECORDS» група «На-На» взяла участь у записі пісні самої довгограючою пісні «Алілуя»^[50]. За словами одного з організаторів цього музичного марафону, продюсера Ігоря Сандлера, «пісня буде тривати два дні. Її заспівають 5775 людей з усього світу. Кожен буде співати від 3-х до 23-х секунд. Композицію виконали багато артистів - від Йосипа Кобзона до Бурановських бабусь. Кілька фраз заспівали Барі Алібасов і група На-На »^[51].

14 червня 2014 року до 25-річчя групи «На-На» на Першому каналі телебачення вийшов годинний документальний фільм про групу «На-На» - «Все перемелеться, рідна…»^[2]. На честь ювілею групи також були дані два концерти в Державному театрі кіноактора. У концерті брав участь перший соліст групи - Володимир Льовкін^[52].

На початку 2017 року група «На-На» після довгої перерви з'явилися в телеефірах з новою піснею «Зінаїда» (автор тексту - Михайло Гуцерієв )^[53]. 7 червня на цю пісню відбулася прем'єра відеокліпу.

• Володимир Політов (рід. 6 грудня 1970) — (1990-наші дні)
• В'ячеслав Жеребкин (рід. 30 серпня 1968) — (1991-наші дні)
• Леонід Семідьянов (рід. 8 вересня 1974) - (1998-2003) — бас-гітара, (2003-2005, 2015 наші дні) - вокал, саксофон
• Михайло Ігонін (2008-2014) - барабани, (2014 наші дні) — вокал

• Володимир Льовкін (нар. 6 червня 1967 - пом. 17 листопада 2024^[54]) — (1989-1998)
• Валерій Юрін (1989-1992)
• Марина Хлєбнікова (нар. 6 листопада 1965) — (1989-1990)
• Павло Соколов (нар. 19 квітня 1974) — (1989-1997) — артист балету, (1997-2008) — вокал
• Володимир Асимов (нар. 16 квітня 1967) — (1991-2003)
• Олег Коршунов (2008-2014)
• Сергій Григор'єв (2008-2014)

• 1992 - «Сонце, повітря і ..."На-На"»
• 1993 - «Свято на ім'я "На-На"»
• 1995 - «Старі пісні про головне»^[55]
• 1995 - «На-Настальгия»
• 1997 - «Старі пісні про головне 3»^[56]
• 1997 - «Єралаш»^[57] (Випуск № 123)^[58]
• 1999 - Цикл музичних фільмів до 10-річчя групи
• 2000 - «Новий рік в листопаді»
• 2001 - «Пролітаючи NA-NA! -над Каліфорнією»
• 2011 - Бенефіс «Уй, На-На» (НТВ)
• 2014 - «Все перемелеться, рідна…» (телеканал «Перший канал»)

• 1989 - «Не женися»
• 1991 - «На-На-91»
• 1992 - «Фаїна»
• 1993 - «Красива»
• 1995 - «На-Настальгия»
• 1995 - «Квіти» (тайською мовою)
• Рік випуску 1996 - «Ніч без сну»
• 1997 - «Прикинь, так?»
• 1998 - «Those were the days» (французькою мовою)
• 1998 - «Все життя - гра»
• 1999 - «На-На над землею»
• 2003 - «Особлива енергетика», part 1
• 2007 - «Особлива енергетика», part 2
• 2011 - «Відродження»
• 2013 - «Legendary vol. 1» (англомовний)

• 2017 - «Зінаїда»
• 2018 - «Стук вагонів, стукіт сердець»
• 2019 - «Вважаю повільно до ста»
• 2019 - «Пазли»
• 2020 - «Ненормальна»

• 1997 - «На-На Live»
• 2000 - «На-На-2000»
• 2002 - «Ми повернулися»
• 2009 - «На-На 1989-2009»

• Рік випуску 1996 - «Кращі пісні "На-На"»
• 2000 - «На-На Hits»
• 2012 - «На-На Hits II»
• 2013 - «Водорості і Каучук»
• 2014 - «Клубняк-2014»

• 2001 - «Фаїна»
• 2006 - «Ніч без сну»
• 2007 - «Прикинь, так?»
• 2008 - «Whose were the days»
• 2008 - «На-На» (Demo-альбом 1989 року)
• 2009 - «На-На над землею»

• Офіційний сайт групи «На-На»

Сайти солістів групи (колишніх і теперішніх)

• Офіційний сайт Володимира Асімова
• Офіційний сайт Володимира Политова
• Офіційний сайт Володимира Льовкін