Недзвідський Андрій Володимирович
Андрій Володимирович Недзвідський (23 листопада 1908 — 1 червня 1984) —український літературознавець, краєзнавець, театрознавець, професор. БіографіяА. В. Недзвідський народився 23 листопада 1908 року в Одесі. Трудову діяльність розпочав у 1925 році робочим Одеського заводу імені Жовтневої революції. У 1928—1938 роках працював у редакціях газет «Комуніст», «За техніку», «Молода гвардія». У 1930 році закінчив економічний факультет Одеського інституту народного господарства. У 1938—1941 роках навчався в аспірантурі Одеського державного університету. Паралельно з навчанням працював на кафедрі української літератури. 28 червня 1941 року захистив дисертацію «Т. Г. Шевченко і російська революційна демократія» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. У 1944 році присвоєно вчене звання доцента. В роки нацистської навали працював у газеті «Большевистское знамя», беручи участь в обороні Одеси у серпні — жовтні 1941 року, потім — економістом у майстернях, робітником на розбиранні розбомблених будинків. У квітні 1944 року буз призначений тимчасово виконувачем обов'язків ректора університету для підготовки навчального процесу до повернення університету з евакуації; протягом півроку виконував обов'язки проректора з наукової роботи. В 1944—1947, 1965—1970 роках обіймав посаду завідувача кафедри української літератури філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. У 1964 році захистив дисертацію «Марко Вовчок у російському і українському літературному оточенні» і здобув науковий ступінь доктора філологічних наук. В 1965 році присвоєно вчене звання професора. В 1970—1984 роках працював професором кафедри радянської літератури Одеського університету. З 1961 року був членом Спілки письменників Української РСР. Помер 1 червня 1984 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі. Наукова діяльністьВивчав взаємозв'язок Т. Шевченка з російською революційною демократією. Ствердив нову концепцію: Т. Шевченко — не наслідувач, а соратник російських революційних демократів. Досліджував творчість М. Вовчка. Був автором понад 1100 літературознавчих та критичних, суспільно-політичних статей, краєзнавчих досліджень, рецензій про життя театру. Ним написано 15 монографій. Був одним з ініціаторів створення в Одесі Пушкінського музею. Очолював науково-дослідну групу з вивчення творчості В. Маяковського. Підготував 28 кандидатів наук. Його учні В. В. Фащенко та Є. М. Прісовський стали докторами наук. Праці
Нагороди
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
