Недєлін Євген Якович
Євге́н Я́кович Недє́лін (спражнє прізвище — Недзельський[1], за деякими джерелами — Недзялковський; рос. Неделин Євгений Яковлевич; нар. 1850, Гайсинський повіт Подільської губернії — пом. 22 жовтня (4 листопада) 1913, Київ) — актор, антрепренер, педагог, режисер, відомий за службою в театрі «Соловцов», польського шляхетського походження. ЖиттєписНародився в Гайсинському повіті Подільської губернії в патріархальній дворянській польській сім'ї. Освіту здобув у Немирівській гімназії і Одеському комерційному училищі, після чого працював в Одеському комерційному банку, а згодом — помічником бухгалтера в Одеській міській управі до 1873 року. Під час роботи в Одесі виступав в аматорських виставах Одеського товариства вишуканих мистецтв (режисери Берг і Самсонов, професійні актори). Артистичну діяльність розпочав у Новочеркаську в серпні 1873 року (трупа Козловського). Працював у різних театральних трупах Іркутська (три сезони), Одеси (1878—1879), Києва (1880, трупа М. М. Савіна (Славича)), Таганрога (1881—1882, тримав антрепризу), Казані, Саратова, Ростова, Харкова. 1887 року вступив у Харківське товариство акторів, яке очолював антрепренер М. М. Бородай. 1891 року став співзасновником разом з М. М. Соловцовим та Т. О. Чужбіновим Товариства драматичних акторів у Києві, де працював до 1896 року. 1896—1898 років виступав у трупі М. Бородая в Харкові. 1898—1906 — актор київського театру «Соловцов». 1905 року, коли вдова Соловцова Марія Глєбова перестала платити зарплату акторам, колектив винайняв у неї театр на доволі важких умовах. Є. Недєлін очолив театр, а директором став молодий актор С. Варський. Недєлін був керівником і режисером Товариства акторів театру «Соловцов» до 1906 року.[2] 1906—1908 — працює в Одесі, а 1909—1913 — знову в Києві. З 1898 року викладав у Музично-драматичному училищі М. Лєсневич-Носової. Також був викладачем на драматичному відділі Музично-драматичної школи С. Блуменфельда. Серед його учнів: Л. Селіванова, Р. А. Кареліна-Раїч (1880—1957), Коллен, Орлова та ін. Особливу увагу викладанню приділяв в останні роки життя. Зіграв близько 500 ролей (комедійних, характерних, фатів). Був одним з улюбленців київської публіки — вважався найкращим у Росії виконавцем ролі Наполеона.[3] Цю роль у виставі «Мадам Сан-Жен» Сарду і Моро він зіграв не менше 100 разів. У «Лихо з розуму» зіграв усі ролі, крім ролі Скалозуба.[1] Брав участь у громадських концертах, які проводили Літературно-артистичне товариство та «Український клуб». Пішов з життя 22 жовтня (4 листопада) 1913 року у Києві через хворобу серця, похований на Аскольдовій могилі поруч з могилою Виноградського, недалеко від могили Брикіна.[1][4] Його син Сергій був актором, працював у Саратові,[1] на початку 1920-х років був актором Саратовського театру ексцентричних вистав.[5] Ролі
Постановки
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
