Нечипоренко Петро Кирилович
Нечипоре́нко Петро́ Кири́лович (25 грудня 1892 року, с. Агаймани Мелітопольського повіту, нині — в Іванівському районі Херсонської області — 3 вересня 1937 року, Київ, Україна) — український геофізик, геодезист, один з засновників геофізики в Україні, доктор геологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Катеринославської «Просвіти» з 2 листопада 1914. Жертва російського окупаційного терору. ЖиттєписНародився 1892 року в селі Агаймани Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Походив із родини службовця. У 1912 закінчив реальне училище у Мелітополі і в тому ж році вступив до Катеринославського гірничого інституту. Через тяжкі матеріальні умови доводилося підробляти на тимчасових роботах. Деякий час працював у статистичному відділі Таврійського земства. Закінчив 1921 року Дніпропетровський гірничий інститут зі спеціальності гірничий інженер, маркшейдер і тоді ж був обраний асистентом кафедри вищої геодезії та маркшейдерської справи. Упродовж 1921 працював маркшейдером обласної маркшейдерської управи і заступником завідувача маркшейдерського бюро. Починаючи з п'ятого курсу інституту, Нечипоренко читав геодезію в технікумі і на робітничих курсах Катерининської залізниці. Як засвідчує анкетний лист його особової справи, у 1922 Народний Комісаріат Освіти затвердив його на посаді викладача Дніпропетровського гірничого інституту. Тут він працював до 1933. На утриманні Нечипоренка були дружина, мати й сестра. Ні в яких політичних партіях Нечипоренко не перебував. На початку наукової діяльності Нечипоренко велику увагу приділяв маркшейдерській справі, питанням безпеки гірничих робіт, проведенню тріангуляції в Донецькому басейні. Він мав велику схильність до винахідництва, конструювання і удосконалення геодезичних приладів, багато часу й енергії віддав розробці нівеліра-автомата. Вперше цей прилад винайшов професор П. М. Леонтовський у 1915, але воєнні події та громадянська війна перешкодили його запровадженню. У 1926 Нечипоренко удосконалив нівелір-автомат. Він сконструював проєктор-самописець, який креслив горизонтальний профіль безпомилково. Детальний опис нівеліра-автомата, змонтованого на велосипедних колесах, а також спосіб його застосування подано ним в окремій брошурі. Нівелір-автомат застосовують для одержання плану місцевості у горизонталях, для найбільш доцільного вибору напрямку прокладання шляхів, визначення обсягу земляних робіт, при проведенні гідротехнічних досліджень, геологічних розшуків і гірничих розвідок. Нівелювання автоматом можливе вдень і вночі, влітку і взимку і не потребує присутності техніка-спеціаліста. У 1929 Нечипоренку присуджено звання професора. У січні 1930 наказом № 5 по Українському геологорозвідковому управлінню Нечипоренко призначений науковим консультантом геофізичних досліджень, очолив відділ розвідувальної геофізики. Колишні інженери В. Б. Сологуб і С. І. Суботін, які проводили геофізичні дослідження залізорудних родовищ Криворіжжя і Кременчука, а також геологічних структур Чернігівщини під безпосереднім науковим керівництвом Нечипоренка, стали видатними вченими. Переїзд із Дніпра до Києва під час ГолодоморуПід час голодомору в 1933 Н. переїжджає з Дніпра до Києва. Тут він працює на посадах директора Київської геофізичної та Полтавської гравіметричної лабораторій (призначений директором Полтавської гравіметричної обсерваторії, заснованої в 1934 році в Українському науково-дослідному геологічному інституті (нині — Інститут геологічних наук НАН України) Київської геофізичної обсерваторії, згодом — професором кафедри геофізики Київського університету (очолив у тому ж 1933 році), заступником директора астрономічної обсерваторії і консультантом Інституту географії та картографії. Доктор геологічних наук з 1936 року. Був науковим консультантом Інституту географії і картографії при Київському університеті. Крім того, очевидно, він працював також науковим співробітником Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту (УкрНДГРІ). Про це свідчать його підписи під деякими науковими статтями. У 1933 Нечипоренко передає до друку в працях УкрНДГРІ шість наукових статей. На жаль, УкрНДГРІ існував недовго і, очевидно, не мав можливості видавати свої роботи. Брав участь у геологічній зйомці території України. Започаткував систематичні дослідження з питань фізики Землі в Полтавській гравіметричній обсерваторії, заснованій у 1926 році. Завідував кафедрою до трагічної загибелі 1937 році внаслідок сталінських репресій.[1] До найважливіших праць Нечипоренка належить перша гравітаційна карта України. Ця робота виконувалася колективом УкрНДГРІ під керівництвом Нечипоренка. При її складанні використано понад 520 гравіметричних визначень з різних пунктів України й Криму. У своїх статтях професор Нечипоренко детально зупиняється на геологічному тлумаченні гравітаційних аномалій та причинах, що їх зумовлюють. На січневій сесії АН України Нечипоренко виступив з доповіддю «Співвідношення сили тяжіння і геології та деякі дані про геологічну будову України за даними геофізики». Автор показав зв'язок між гравітаційним полем і геологічною структурою. У доповіді Нечипоренка вперше проголошена перспективна галузь геолого-геофізичних досліджень — гравіметрія. Репресії: арешт і розстрілПроте впровадження геофізичних методів розвідки в Україні, яке пропагував у своїх працях вчений, не подобалося недоброзичливцям. 10 травня 1937 Нечипоренка заарештували на його київській квартирі по вул. Обсерваторній, 3 у зв'язку з діяльністю українського осередку Академічного центру (Пулковська справа). Виїзною комісією ВК ВС СРСР його необгрунтовано звинувачений у здійсненні злочину, передбаченого статтями 54-6, ч. 1, 54-7, 54-8 та 54-11 Кримінального кодексу УРСР. Формальне розслідування «контрреволюційної діяльності» вченого тривало до 2 вересня 1937. Військова колегія Верховного суду СРСР, яка засідала у Києві 2 вересня 1937, винесла йому найсуворіший вирок — найвищу міру покарання. Вирок виконано на другий день, 3 вересня 1937. Передачі до Лук'янівської в'язниці приймали до кінця року.[2] Дружина Єфросинія, співробітниця бібліотеки АН України була заарештована 2 жовтня 1937 і засуджена за статтею 58-12 КК УРСР на 8 років. Строк відбувала в Томасінлазі. З 1946 року жила в Дніпро, з 1952 року в Канську. РеабілітаціяЧерез понад 20 років, 15 лютого 1958 справу по звинуваченню Нечипоренка переглянуто Військовою колегією Верховного суду СРСР, і його повністю реабілітовано. Дружина Єфросинія реабілітована 17 січня 1958 року, померла в 1974 році. Наукова спадщинаНаукова спадщина одного з перших українських геофізиків — професора Нечипоренка невелика, бо більшість часу він віддавав педагогічній діяльності. Але Нечипоренко започаткував гравіметричні дослідження в Україні. Відчутний внесок він зробив у маркшейдерську справу і приладобудування, шанобливо ставився до своїх учителів А. Пломана, П. Леонтовського, на смерть яких відгукнувся некрологами (1925). Винахідник нівеліра-автомата. Автор першої гравітаційної карти України, що дозволила виявити соляно-купольні структури й побудувати схему рельєфу поверхні кристалічного фундаменту Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин. Основні праці:
Джерела
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
