Нечипоренко Сергій Григорович

Сергій Григорович Нечипоренко
Сергій Григорович Нечипоренко
Народження	19 жовтня 1922 ; Поліське, Коропський район, Чернігівська область
Смерть	9 травня 2014 (91 рік)
Країна	Україна
Жанр	декоративно-прикладне мистецтво
Навчання	Кролевецький художньо-промисловий технікум
Діяльність	художник
Відомі учні	Грибань Надія Павлівна, Щербак Василь Артемович, Титаренко Ельвіра Іванівна, Бондаренко Ніна Петрівна і Грох Микола Никифорович
Член	Національна спілка художників України
Брати, сестри	Нечипоренко Іван Григорович
Нагороди	; Мистецька премія «Київ»

Сергій Григорович Нечипоре́нко (19 жовтня 1922, Пролетарське, нині Поліське — 9 травня 2014) — український художник декоративного ткацтва. Член Національної спілки художників України з 1962 року^[1].

Біографія

Народився 19 жовтня 1922 року в селі Пролетарському (тепер Поліське Новгород-Сіверського району Чернігівської області України). 1941 року закінчив Кролевецький художньо-промисловий технікум (педагоги з фаху — М. Дяченко, І. Дзюба, В. Маслов)^[1]. Брав участь у німецько-радянській війні.

Закінчив Всесоюзний інститут текстильної та легкої промисловості у Москві. Розробляв зразки декоративних тканин у Науково-дослідному інституті художньої промисловості при Академії архітектури України, викладав у Київському республіканському художньо-промисловому училищі. Не припиняючи викладацької роботи, з 1950 року працював у Центральній художньо-експериментальній і науково-дослідній лабораторії Укрхудожпрому^[2]. Брав участь у всеукраїнських виставках з 1948 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1958 року.

Професор Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука^[2].

Жив у Києві в будинку на проспекті Берестейському 3, квартира 189. Помер 5 грудня 2014 року.

Творчість

Працював в галузі декоративно-прикладного мистецтва (художній текстиль). Основні твори:

декоративні тканини всіх районів України;
рушники-панно з Державним гербом Української РСР (1951);
панно «Україна» (1957);
«Думи мої, думи…» (1961);
«Наша пісня, наша дума не вмре, не загине» (1964);
триптих «Квіти Тарасові» (1978);
«Воякам дорогим» (1980);
триптих «Шевченків час» (1985);
«Мир планеті Земля» (1986);
«Слава козацька» (1991);
«Ох, неоднаково мені» (1993);
«Журавлиха» (2001).

Розробив оригінальні плахти для колективу Національного ансамблю танцю України імені Павла Вірського^[2].

Роботи майстра зберігаються у музеях України (Національний музей Тараса Шевченка, Музей видатних діячів української культури, Музей історії міста Києва, Канівський музей Тараса Шевченка, Національний музей українського народного декоративного мистецтва), Росії, Канади, Німеччини^[2].

Відзнаки

Заслужений діяч мистецтв України з 1992 року;
Народний художник України з 1996 року^[3];
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. (2001)^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Київська організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.
↑ ^а ^б ^в ^г Національній музей українського народного декоративного мистецтва. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 26 лютого 2020.
↑ Указ Президента України № 834/96 від 14 вересня 1996 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва». Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.

Література

Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.;
Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 842 . — ISBN 5-88500-042-5.

Посилання

Нечипоренко Сергій Григорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 546-547.

[КО-1] а ^б ^в Київська організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.

[Музей-2] а ^б ^в ^г Національній музей українського народного декоративного мистецтва. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 26 лютого 2020.

[3] Указ Президента України № 834/96 від 14 вересня 1996 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва». Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.

[1]

[2]

[3]