Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки

Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки
рос. Нижегородский научно-исследовательский институт радиотехники;
Тип	організація
Правова форма	відкрите акціонерне товариство
Засновано	1947
Штаб-квартира	Нижній Новгород
Холдингова компанія	Алмаз-Антей
nniirt.ru ;

Нижньогородський науково-дослідний радіотехнічний інститут (ННДІРТ, російська абревіатура: рос. ННИИРТ) — російське підприємство, засноване у 1947 році, спеціалізується на розробці та виробництві радіолокаційного обладнання. Розташоване у Нижньому Новгороді і є дочірнім підприємством групи «Алмаз-Антей».

Історія

В 1946 році заводу номер 197, була поручена модернізація РЛС П-3. Для виконання завдань була створена спеціальна лабораторія під керівництвом Є. В. Бухвалова.

Офіційною дата заснування підприємства вважається 30 вересня 1947 року, коли було організовано Спеціальне конструкторське бюро Державного Союзного ордена Леніна заводу № 197 (пізніше — Горьківського телевізійного заводу ім. В. І. Леніна, нині — ПАТ «НІТЕЛ»); начальником його був призначений майбутній заступник міністра радіопромисловості Е. А. Меркін. З 1952 року радіозв'язкова тематика стала змінюватися на радіолокаційну.

Починаючи з 1975 року, ННДІРТ почав розробку першого трьох координатного радара метрового діапазону, здатного вимірювати висоту, дальність і азимут цілі. Завдяки цьому був створена РЛС 55Ж6 «Небо», яка була прийнята на озброєння в 1982.

У 2016 році підприємство попадає в санкційний список США, створений у зв'язку з анексією Криму (2014)^[1]

Продукція

Нижньогородський науково-дослідний радіотехнічний інститут з 1948 року розробив ряд радіолокаторів^[2].

Загалом за 63 роки «Нижньогородський НДІ радіотехніки» розробив понад 35 радіолокаційних станцій і комплексів, що становлять основу військ ППО багатьох країн. Станом на 2009 рік частка розробок НДІ в парку радіолокаторів ППО країн колишнього СРСР становила 70 %. Розробки НДІ експлуатуються в 52 країнах світу^[3]. З 1953 року спеціалізацією стало розроблення радіолокаційних засобів:

Радар	Індекс ГРАУ	Кодова назва NATO	Діапазон	Дата розробки	Виробник	Примітки
П-3А		Dummo	VHF	1948	НІТЕЛ^[4]	Перша післявоєнна серійна станція дальнього виявлення літаків^[5]
П-8 «Волга»		Knife Rest A	VHF	1950	NITEL^[6]	Перша радянська РЛС із круговим оглядом простору
П-10 «Волга А»		Knife Rest B	VHF	1953	NITEL^[6]	З перебудовою частоти
П-15 «Тропа»	1РЛ13	Flat Face A	UHF	1955	NITEL^[6]
П-12 «Єнісей»	1РЛ14	Spoon Rest A	VHF	1955	NITEL^[6]	З когерентно-компенсаційною апаратурою СРЦ
П-14 «Лена»	5Н84, 1РЛ113	Tall King A	VHF	1959	NITEL^[7]	Перша радянська високопотенційна РЛС
П-70 «Лена-М»	1РЛ113М		VHF	1968		Перша радянська РЛС з ЛЧМ зондувальним сигналом,
П-18 «Терек»	1РЛ131	Spoon Rest D	VHF	1970	NITEL^[8]
П-14А «Оборона-14»	5Н84А	Tall king C	VHF	1974	NITEL^[7]	З кореляційним автокомпенсатором
П-19 «Дунай»	1РЛ134	Flat Face B	UHF	1974
СТ-67 «Салют»	5Н69	Big Back	D-band	1975		Перша радянська трикоординатна РЛС із частотним хитанням променя
44Ж6	44Ж6	Tall King B	VHF	1979	NITEL^[7]	Стаціонарний варіант РЛС «Оборона-14»
55Ж6 «Небо»	55Ж6	Tall Rack	VHF	1982	NITEL^[9]	Перша радянська трикоординатна РЛС
«Небо-СВ»	1Л13	Box Spring		1982
1Л121 «Горнист»	1Л121		UHF	1982–1996		Експортний варіант 1Л121-Е демонструвався в 2011 году на МАКС
52Э6 «Струна»	52Э6		VHF	1982–1996		Для виявлення малопомітних об'єктів. В деяких джерелах фігурує шифр «Барьер-Э».
«Небо-СВ»	1Л13-3	Box Spring		1982	NITEL^[10]	1L13-3 Nebo-SV
«Небо-У»	55Ж6У	Tall Rack	VHF	1992	NITEL^[11]	^[12]
«Небо-СВУ»	1Л119		VHF	1997–2006
«Противник-ГЕ»	59H6E		D-band	1997		На озброєнні з 1999^[13]
1Л222 «Автобаза»	1Л222		D-band			Комплекс пасивної радіотехнічної розвідки — компонент мобільного РЕБ^[14]
«Струна-1»	52Е6МУ		VHF			Спроба рознести передавач і приймачі для виявлення малопомітних об'єктів. Перший варіант представлено в 1999^[15]
«Небо-М»	55Ж6М		VHF/multi-band	2011		^[16]