Псевдовипадкове перелаштування робочої частоти
Псевдовипадкове перелаштування робочої частоти (англ. Frequency Hopping Spectrum Spreading, FHSS) — це метод передачі радіосигналів з періодичною стрибкоподібною зміною частоти-носія посеред багатьох частот, що займають широкий спектральний діапазон. Зміни здійснюються за алгоритмом, відомим як передавачу, так і приймачу. ППРЧ використовується для уникнення перешкод, запобігання прослуховування та забезпечення зв’язку з множинним доступом із кодовим розділенням (CDMA). Смуга частот поділена на менші піддіапазони. Сигнали швидко змінюють свої частоти-носії («стрибають») посеред центральних частот цих піддіапазонів у визначеному порядку. Перешкоди на певній частоті впливатимуть на сигнал лише протягом короткого інтервалу[1]. ППРЧ має чотири основні переваги перед передачею на фіксованій частоті:
Вагомим внеском[2] у створення цієї технології був винахід австрійсько-американської акторки та винахідниці Геді Ламар, котра разом з Джорджем Антейлом 11 серпня 1942 року отримала патент США «Секретна система зв'язку»[3]. Патент описує захищену систему зв'язку, сигнали якої стрибкоподібно розподіляються по каналах на різних частотах. Призначенням цієї системи було безперебійне наведення радіокерованої торпеди на ціль. Стандарт IEEE 802.11 передбачає 79 можливих алгоритмів, до того ж тривалість посилання становить 20 мс. Дивись такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia