Новаченко Микола Петрович

Новаченко Микола Петрович
Народився	17 (29) грудня 1898  Буринь, Путивльський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Помер	1966[1]  Харків, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР
Діяльність	науковець, викладач університету, хірург, ортопед, лікар
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Галузь	медицина[1], хірургія[1], ортопедія[1] і невідкладна хірургія[1]
Заклад	Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України"
Посада	директор і депутат Верховної Ради УРСР[d]
Вчене звання	член-кореспондент
Нагороди

Мико́ла Петро́вич Новаче́нко (5 (17) грудня 1898(18981217), село Буринь Курської губернії, нині місто Сумської області — 1966, Харків) — український ортопед-травматолог. Член-кореспондент Академії медичних наук СРСР (1957). Заслужений діяч науки УРСР (1952). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

1922 року закінчив Харківський медичний інститут.

У 1922—1966 роках працював в Українському науково-дослідному інституті протезування, ортопедії та травматології (від 1940 року — імені професора Михайла Ситенка). Спочатку очолював один із відділів інституту, був заступником директора із наукової і лікувальної частин, а від 1940 (за іншими даними — 1943) року директор цього НДІ (очолив інститут після смерті Михайла Ситенка). Під час німецько-радянської війни працював головним хірургом ряду військових госпіталів і з'єднань.

В Українському науково-дослідному інституті протезування, ортопедії та травматології було удосконалено методику функціонального лікування переломів кісток. Цю велику працю узагальнено в монографії Михайла Новаченка та Фаїни Ельяшберг «Постійне витягнення» («Постоянное вытяжение»; три видання — 1940, 1960, 1972). Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.

Велика заслуга Новаченка в тому, що він зумів зберегти традиції Михайла Ситенка, збагатити їх і передати своїм учням — Олексієві Коржу, Віктору Трубникову, Миколі Хвисюку, Олексієві Скобліну, Юрію Колонтаю, Борисові Гавриленку, Тимофієві Ревенку.

У 1947—1966 роках був головою правління Українського наукового товариства ортопедів і травматологів. Був головним редактором журналу «Ортопедия, травматология и протезирование».^{[2] [3]}

Був членом КПРС (від 1946 року). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Делегат XVI і XVII з'їздів Комуністичної партії України.

Праці Новаченка присвячено вивченню регенерації кісткової тканини в умовах експерименту, питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Запропонував низку ефективних кістковопластичних операцій, низку апаратів.

Нагороджено двома орденами Леніна, іншими орденами, медалями.

• Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1962. — Т. 10 : Находка — Патріархат. — 576 с. — С. 153—154.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — 856 с. — С. 633.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 399.
• Голубєва І. В. Новаченко Микола Петрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72228

• Ортопедія(рос.)

Це незавершена стаття про українського науковця-лікаря. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.