Новопіль (Волноваський район)

село Новопіль
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Волноваський район
Тер. громада	Великоновосілківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA14040010110095574
Облікова картка	Новопіль
Основні дані
Засноване	1888 (137 років)
Населення	▼ 155 (01.01.2014)
Площа	0.85 км²
Густота населення	182.4 осіб/км²
Поштовий індекс	85525
Телефонний код	+380 6243
Географічні дані
Географічні координати	47°48′25″ пн. ш. 36°37′22″ сх. д. / 47.80694° пн. ш. 36.62278° сх. д. / 47.80694; 36.62278
Середня висота над рівнем моря	170 м
Відстань до обласного центру	108 км
Відстань до районного центру	19,5 км
Найближча залізнична станція	Гуляйполе
Відстань до залізничної станції	45,1 км
Місцева влада
Адреса ради	85535, Донецька область, Волноваський район, с. Зелене Поле, вул. Центральна, 20-А
Сільський голова	Мірошниченко Вікторія Михайлівна
Карта
Новопіль
Новопіль
Мапа
Новопіль у Вікісховищі

Новопі́ль — село в Україні, у Великоновосілківській селищній громаді Волноваського району Донецької області.

Відстань до адміністративного центру громади становить близько 19 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією села Темирівка Пологівського району Запорізької області.

Німецька колонія Нейфельд (нім. Neufeld; нині — село Новопіль) заснована у 1888 році поселенцями німецької національності, євангелічно-лютеранського віросповідання^[1]. Адміністративно колонія перебувала в складі Маріупольському повіті, Майорської волості (в період Російської імперії), Старе-Керменчицькому (Великояннісольському) районі Донецької області (за радянських часів до Другої світової війни)^[1][2].

Селище було забудоване цегляними будинками, сполученими з цегляними господарськими будівлями (для утримання домашніх тварин), мало комори, кузню, школу, крамницю.

У ранній радянський період, до німецько-радянської війни, мешканці колонії Новопіль входили до складу колгоспу імені Димитрова.

У 1937 році чимало дорослих чоловіків, які жили в колонії Новопіль, були арештовані, звинувачені в участі у контрреволюційній нацистській повстансько-шкідницькій організації і в тому, що вони вели підготовку до збройного повстання в тилу Червоної армії на момент оголошення війни одною з нацистських держав і вели шкідницьку діяльність у колгоспі. У 1938 році були розстріляні, принаймні, наступні жителі колонії Новопіль:

1. Шефер Яків Адамович (нар. 26.01.1885);
2. Коос Яків Корнійович (нар. 27.02.1914);
3. Клю Яків Христіанович (нар. 24.12.1910);
4. Рейхерт Генріх Іванович (нар. 09.05.1904);
5. Калиновський Єфрем Петрович (нар. 1900);
6. Коос Фердинанд Якович (нар. 17.03.1893);
7. Кригер Яків Якович (нар. 03.03.1891);
8. Абенд Петро Петрович (нар. 1914);
9. Ганцвик Іван Карлович (нар. 1910);
10. Кох Отто Іванович (нар. 26.03.1910);
11. Трапп Август Августович (нар. 01.12.1906);
12. Трапп Яків Якович (нар. 18.08.1893);
13. Рейхерт Едуард Іванович (нар. 11.04.1911);
14. Міллер Христіан Теодорович (нар. 21.12.1912);
15. Шнарк Олександр Петрович (нар. 05.04.1906);
16. Шитц Пилип Готлібович (нар. 31.10.1887);
17. Шемяков Дмитро Федорович (нар. 31.08.1892);
18. Шефер Яків Фрідріхович (нар. 31.01.1907);
19. Еберли Яків Єгорович (нар. 07.03.1910);
20. Енгельке Фрідріх Валентинович (нар. 1904)^[3].

З початком німецько-радянської війни і наступом німецьких військ німецьке населення було примусово депортовано (вислано) з населених пунктів компактного проживання, у тому числі і з колонії Новопіль.

Настал 1941 год. В середине сентября к нам из Володарска прибыла команда из 12 человек. Обошли село, предупредили жителей — мужчин с 16 лет и до 70 лет, что они мобилизуются на военное строительство. Списки этого возраста в сельсовете уже были готовы. К 9 часам утра все немцы этого возраста были построены и пешим строем отправлены в Володарск. Больше мы их уже не видели. Остались в селе старики, женщины и дети. Было страшно. Каждую ночь несли патрульную службу в селе. Надо было убирать хлеб, возить на станцию Розовку хлебозаготовку. На токах оставалось много хлеба. Все, кто мог — работали. В конце сентября к нам в село снова прибыла команда НКВД. Опять обошли все дворы, сообщили немецкому населению, чтобы те к утру были готовы к эвакуации на восток. Каждой семье выделяли бричку или арбу. Им разрешили брать с собой всё, что можно погрузить на подводу: продукты, одежду, постель и др. Ночью резали свиней, солили, но это не каждый смог сделать. К утру все подводы были погружены, и они выехали на дорогу. Я помог семье Кистнера погрузиться и провожал их до станции Мариуполь. Там выгрузили всех прямо в вагоны-теплушки. Это было насильственное переселение, депортация, когда сотни тысяч немцев были объявлены «врагами народа» и «пособниками фашистов», «подпольными шпионами и диверсантами» и брошены в уральские леса, сибирскую тайгу, снежные пустыни Северного Казахстана. И только спустя 30 лет, 3 ноября 1972 года, специальным указом Президиум Верховного Совета СССР постановил «снять ограничения в выборе места жительства». За время длительного отсутствия немцев в Донбассе их дома, как и имущество, были или конфискованы государством, или разграблены и разрушены или заселены новыми жильцами. Компенсацию они не получали. Сейчас общая численность немецкого населения Донецкой области составляет 12 тысяч человек. До войны их было в 10 раз больше. По переписи в 1998 году в нашем, Великоновоселовском районе, проживало 145 немцев[4].

Незначній кількості німців вдалося уникнути депортації. Найстаріша, на сьогоднішній день, мешканка села Новопіль, приблизно 80-ти років, восени 2011 року розповіла, що її сім'я переїхала в село Новопіль на проживання практично відразу після депортації німців — восени 1941 року в селі жили 11 німців, схоже сховалися в землянках (вона сказала, що ці німці показували їй свої землянки). За словами мешканки ці німці залишили село Новопіль в 1943 році з відступом німецьких військ, під натиском наступу радянської армії. На цю подію практично закінчилася історія колонії Нейфельд як німецького населеного пункту на території України.

Сучасні жителі села Новопіль пам'ятають німецьке походження даного населеного пункту, наприклад, кажуть, що німці називали село Нафіль (очевидно, що це спотворене часом і пам'яттю звучання найменування Нойфельд, нім. Neufeld). Нині єдиним речовим нагадуванням про німецьке походження колонії Новопіль є планування вулиць населеного пункту: у вигляді суворого прямокутника з паралельним розташуванням вулиць. Фактично залишився тільки один цегляний будинок, побудований німецькими поселенцями, що не зазнав значних змін (сучасний власник будинку розповів, що в будинку було видно напис прізвища колишнього німецького власника і рік, можливо, рік побудови: Корф або Кох, 1909). Цегляна будівля школи, побудованої німцями, використовувалася за призначенням як мінімум до 1980-х років, але нині повністю розібрано (зі слів сучасних жителів селища). Цегляна будівля, розташована навпроти школи, використовувалась під клуб (зі слів жителів селища), а нині не використовується — відсутні вікна, видно якість споруди, цегли, доступний для огляду один з господарських підвалів будинку. Збереглася вулична чавунна водяна колонка з лійкою у вигляді пащі тварини, що розташовувалася поруч зі школою — не діє. Не збереглися будівлі кузні, комор. Колишній німецький цвинтар колонії Новопіль у радянський час опинився практично в центрі населеного пункту: нині повністю заросло деревами; кам'яні обрамлення поховань, які розташовані в кілька рядів, зруйновані; металеві хрести з могил здані в металобрухт у 1990-х роках (зі слів сучасних жителів селища).

Нині в селі багато нежитлових будинків і невикористаних господарських будівель різного ступеня руйнування, пустки в місцях, у яких раніше були житлові будинки і господарські споруди. Немає школи (дітей, до десяти осіб, возять у школу в інший населений пункт на шкільному автобусі). Асфальтові дороги в межах населеного пункту у незадовільному стані, відсутні тротуари.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великоновосілківського району, село увійшло до складу Волноваського району^[5].

Чисельність жителів не перевищувала декількох сотень осіб, яка у різні часи становила:^[1][2][6]

За даними перепису 2001 року населення села становило 253 особи, з них 92,49 % зазначили рідною мову українську, 7,11 % — російську та 0,4 % — білоруську мову^[7].