Новосілка (Бучацька міська громада)

село Новосілка
Панорама села. Вигляд з Язловецького замку.
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070220095436
Облікова картка	Новосілка
Основні дані
Засноване	1864
Населення	589 (2001)
Територія	1.810 км²
Густота населення	325.41 осіб/км²
Поштовий індекс	48461
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°56′44″ пн. ш. 25°26′57″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 25.44917° сх. д. / 48.94556; 25.44917
Водойми	р. Вільховець
Найближча залізнична станція	Пишківці
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Сільський голова	Курмило Оксана Іванівна
Карта
Новосілка
Новосілка
Мапа

Новосі́лка — село в Україні, у Бучацькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Підпорядковувалося колишній Язловецькій сільраді.

Село розташоване на півдні району за 15 км від центру громади на високому лівобережжі річки Вільховець. Через село пролягає автошлях Т 2016 Бучач — Товсте.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Близько 1878 р. львівський колекціонер та археолог Антон Шнайдер розкопав могилу, у якій знаходився кістяк у дерев'яній могилі, біля нього — зуб тура.^[1]

Раніше називалось Новосілка Язловецька.

Село Новосілка (Noweczelo) вказане на карті Боплана (середина XVII ст.). На карті 1-го австрійського знімання (80-ті рр. XVIII ст.) значиться як Nowo Siolka. Версія про те, що його заснували на початку XIX ст. переселенці передмістя Язловець — неточна.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг» (головою філії був Іван Бугай, секретарем — Іван Данчук), «Сільський господар» та інші, кооператива.

Під час місцевих виборів 25 жовтня 2015 року виборчій дільниці у селі один чоловік порвав бюлетень (мотивував неприязними взаєминами з членами комісії), інший зім'яв документи — йому не дозволили проголосувати за дружину.^[2]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бучацької міської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[4].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[5].

• церква святої великомучениці Параскеви-П'ятниці (1888, мурована, ПЦУ),
• церква святої великомучениці Параскевії П'ятниці (1929, переобраднана з костелу, УГКЦ),
• «фігура» (статуя) Великомучениці Параскевії на честь 100-ліття храму (1988).

• пам'ятник Тарасові Шевченку (1961, пам'ятник монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 855),
• символічна могила Борцям за волю України (1993),
• пам'ятні хрести:
  • на честь скасування панщини (відновлений 1991)
  • 1000-ліття Хрещення Русі (1988).

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торгові заклади.

У 2001 році кількість мешканців села становила 589 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

• Богдан Збудовський (1898—1964) — інженер, старшина Корпусу січових стрільців, син пароха Зубреця о. В'ячеслава Збудовського.^[7]
• Салітринський Зеновій Мар'янович (1925-1978) — знаний організатор сільськогосподарського виробництва та новатор у розвитку сільського господарства в Україні

• Іван Бугай — керівник філії «Лугу», виданий Андрієм Слободзяном (пізніше отримав орден Леніна, став головою сільради) представникам НКВД в 1940 р.; подальша доля поки невідома
• Іван Данчук — секретар філії «Лугу»; арештований польськими окупантами в 1938 р., відбував покарання, тортурований у Березі Картузькій, повернувся додому після початку другої світової війни, арештований представникам НКВД, подальша доля поки невідома
• о. Петро Митропула — парох (УГКЦ, понад 20 років) села.^[8]

• письменник, композитор Теодор Леонтович
• композитор, піаніст Денис Леонтович.

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Германович П., Уніят В. Новосілка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 641. — ISBN 966-528-199-2.
• Мизак Н., Уніят В., Футрин М. Новосілка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 626—627. — ISBN 978-966-457-228-3.
• У 105 радіти життю [Текст] : [105-річний ювілей відсвяткувала жителька с. Новосілка Ю. Бедрійчук] / А. Романів // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — №39 (25 верес.). — С. 8 : фот.
• Новосілка Язловецька з присілками Кадовби і Пожеже [Текст] // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. зб. — Ню Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 595-599 : фот.
• Nowosiółka (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 277. (пол.) — S. 277. (пол.)

Новосілка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Інформація у Вікіданих?
	Теми у Вікіджерелах?
	Новосілка у Вікісховищі?

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.