Ніжинський Вацлав Хомич

Ніжинський Вацлав Хомич
пол. Wacław Niżyński
Народився	12 березня 1889(1889-03-12)[1][4][3], 12 березня 1890(1890-03-12)[5][6] або 17 грудня 1889(1889-12-17)[7]  Київ, Російська імперія[7]
Помер	8 квітня 1950(1950-04-08)[1][2][…]  Лондон, Велика Британія[7][3]  ·ниркова недостатність
Поховання	Цвинтар Монмартр[3]
Країна	Республіка Польща  Російська імперія  СРСР
Діяльність	артист балету, хореограф, танцюрист, автор щоденника, балетмейстер, рисувальник, модель
Галузь	балет
Alma mater	Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Знання мов	російська[1] і українська[8]
Роки активності	1908 — 1918
Брати, сестри	Ніжинська Броніслава Хомівна
У шлюбі з	Romola de Pulszkyd[9]
Діти	Kyra Nijinskyd
Нагороди
IMDb	ID 1166661
Медіафайли у Вікісховищі

Ва́цлав Ніжи́нський (пол. Wacław Niżyński, 12 березня 1889, Київ — 11 квітня 1950, Лондон, Велика Британія) — артист балету польського походження, видатний украінський танцівник і хореограф зіркової трупи Сергія Дягілєва.

Народився в родині мандрівних танцівників. Батьки — Томаш (Хома, пол. Tomasz Niżyński) та Елеонора Ніжинські — були випускниками Варшавської балетної школи й у молодості виступали у Варшавській опері. Балетмейстер Хома Ніжинський був одним з найкращих виконавців і постановників українських танців, разом з Марком Кропивницьким в опері «Катерина» блискуче поставив танець «Козак», який органічно вплітався в дію спектаклю завдяки аранжувальній обробці народної основи.^[10]

Навчався у Петербурзькому театральному училищі. 1908 року закінчив його з відзнакою, а вже через кілька місяців танцював з провідними балеринами на сцені Імператорського Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. На початку 1911 року Ніжинського звільнили з Маріїнського театру на вимогу імператорської сім'ї, тому що він танцював з Тамарою Карсавіною в балеті «Жизель» у костюмі, який визнали непристойним.

З 1913 жив у Західній Європі: провідний танцюрист і балетмейстер «Російських сезонів» у Парижі й Лондоні, балетної трупи Сергія Дягілєва, власної трупи в Лондоні.

Критики називали його «восьмим дивом світу», найвище оцінюючи його талант танцівника.

Його партнерками були Матильда Кшесінська, Тамара Карсавіна й Анна Павлова.

«Він спростував всі закони рівноваги й перевернув їх з ніг на голову, він нагадує намальовану на стелі людську постать, він легко почуває себе в повітряному просторі…» — писав про Ніжинського французький сюрреаліст Жан Кокто.

Найвидатніші балети з участю Вацлава Ніжинського: «Весна священна» та «Полудень одного фавна».

У 1917 році, через психічну хворобу залишив сцену та перебував під наглядом лікарів. У 1919 році написав "Щоденник Ніжинського", виданий у Парижі 1958 року та перевиданий під редакцією американської журналістки Джоани Акочелла.

Молодшою сестрою Вацлава була Броніслава Ніжинська — теж танцюристка та хореографка, що брала участь в Російських сезонах Дягілева. У 1919 році вона відкрила в Києві власну балетну студію «Школа руху». Її філософія навчання була зосереджена на підготовці танцюристів для роботи з такими хореографами, як її брат. Серед учнів Броніслави Ніжинської був видатний український балетний танцюрист та хореограф Сергій Лифар.

У 1913 році Вацлав Ніжинський одружився з угорською танцюристкою Ромолою де Пульскі (20 лютого 1891 — 8 червня 1978). Її мати була відомою акторкою, а батько засновником і першим директором Угорської національної галереї. У шлюбі народилися дочки Кіра і Тамара.

Старша дочка Ніжинського Кіра (19 червня 1913 — 1 вересня 1998) була артисткою балету, дружиною українського диригента Ігоря Маркевича, брата віолончеліста Дмитра Маркевича і праправнука українського історика Миколи Маркевича. В 1936 році народила сина Вацлав, та шлюб закінчився розлученням. Пізніше Кіра емігрувала до США, оселившись в Сан-Франциско.

Його друга дочка, Тамара Ніжинська, була акторкою театру ляльок в Угорщині. Після подій 1956-го року з дочкою Кінгою поїхала в Монреаль і заснувала там ляльковий театр. Потім переїхала в Фінікс (США), де працювала бібліотекаркою. Пішовши на пенсію, заснувала Фонд Вацлава і Ромоли Ніжинських, присвятивши себе поширенню творчої спадщини батька. Внучка Ніжинського, Кінга, була вчителькою музики, керувала хором і протягом 40 років була органісткою при церкві. Виступає на сцені з моноспектаклем «Мадам Ніжинські: одружена з богом» — про свою бабусю Ромолу. Написала книгу про гастрольний тур Вацлава Ніжинського 1916—1917 років.

Вацлаву та Броніславі Ніжинським — видатним танцюристам ХХ століття присвячена скульптурна композиція, створена Геннадієм Єршовим у 2011 році, в 100 річницю заснування Російського балету Сергія Дягілєва. Бронзові постаті в ролі фавна та німфи встановлено у Великому Театрі у Варшаві.

• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Балабко О. В. Мальви у Вічному місті: Стежками українців у світах: Есеї, нариси, зарисовки. — К.: Фенікс, 2006. — 348 с
• Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця. — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.
• Герасимова Г. П. Ніжинський Вацлав Хомич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 396. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Ніжинський Вацлав Хомович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 253.