Німецька імміграція до Швейцарії
 Близько чверті мільйона громадян Німеччини мали постійне місце проживання в Швейцарії в 2009, і приблизно через 300 тисяч років. Кількість громадян Німеччини, які проживають у Швейцарії, значно вища, приблизно 450 000 в 2019.[1] Для німців Швейцарія стала найціннішою країною, в якій можна оселитися, знайти роботу або навчатися.[2][3][4]«сплеск» імміграції протягом першого десятиліття 21 століття, особливо німецького, є результатом відкриття EU-15[5] [6]і, для студентів, Болонського процесу.[7] ІсторіяЗ моменту появи Швейцарії та Німеччини як окремих держав в ранньомодерному періоді - швейцарці звільнилися від юрисдикції Імперського сейму в 1499 році в результаті Швабської війни, формальне визнання швейцарської незалежності датується 1648 роком (Вестфальський мир) - в обох напрямках відбувся значний рух населення. Значуща статистика населення стала доступна тільки після наполеонівської епохи, з утворенням відновленої Швейцарської Конфедерації і Німецької Конфедерації в 1815 році. У перші десятиліття XX століття, ряд німців та інших груп, що жили в Німеччині, втекли або були вигнані Німецькою імперією, а незабаром і нацистським режимом, і шукали притулку в Швейцарії, серед інших місць. 21 СтоліттяДемографіяЧерез нерівний розмір двох країн, Німеччина приблизно в десять разів більша за Швейцарію, німецькі жителі в Швейцарії мають набагато більшу видимість, ніж швейцарці в Німеччині: У 2007 році в Німеччині проживало близько 37 000 швейцарських громадян, або близько 1 з 180 швейцарських громадян, що становить лише 0,05% німецького населення. При цьому в Швейцарії проживало близько 224 000 громадян Німеччини, або 1 з 350 громадян Німеччини, що становить 3% швейцарського населення.[8] Кількість німців у Швейцарії зросла вдвічі за період з 2002 по 2009 рік. Причиною цього є швейцарсько-європейський договір про свободу пересування робітників, У той час як договір про свободу пересування застосовується до всіх громадян ЄС, 2002. Німецькі громадяни були основними бенефіціарами, тому що їх володіння німецькою мовою дозволяє їм взяти кваліфіковану роботу в німецькомовній Швейцарії без додаткової складності мовного бар'єру. Станом на 2009 рік, вони були другою за величиною групою експатріантів у Швейцарії, налічуючи 266 000 (або 3,4% від загальної чисельності населення Швейцарії) на другому місці після італійців з 294 000 (3,7% від загальної чисельності населення Швейцарії). 22 000 народилися в Швейцарії (з них 18 000 - неповнолітні, діти, народжені від німецьких батьків, що живуть у Швейцарії). 19 000 німців з постійним місцем проживання в Швейцарії були одружені з громадянками Швейцарії. У 2007 році кількість німців у Швейцарії перевищила історичний максимум 220 000 німців, зареєстрованих до Першої світової війни. Однак, через нижчу загальну кількість населення в той час, частка німців до 1914 року відносно загальної кількості швейцарського населення становила 6%. Швидкість натуралізації також стрімко зросла з 2007 року. [9]Причиною цього, за межами зростання кількості кваліфікованих німецьких громадян, які проживали в Швейцарії протягом дванадцяти років, необхідних швейцарським законом про громадянство, була зміна закону про громадянство Німеччини, який дозволив німецьким громадянам мати швейцарсько-німецьке подвійне громадянство (до 2007 року німці, які бажали бути натуралізовані в Швейцарії, повинні були відмовитися від німецького громадянства).[10] У 2017 році в ненімецьких кантонах Вауд, Женева, Тічино, Невшатель і Юра проживало майже 15 000 німецьких громадян. У тому ж році понад 67% німців, які проживають у Швейцарії, були постійними жителями (тобто мають дозвіл С).[11] Історична демографія 1995-2017:
Німецькі громадяни в основному оселилися в Цюриху і в більш широкому мегаполісі міста. Вже на історичному максимумі німецької присутності в Швейцарії в 1910 році, німецьке населення в Цюриху становило 41 000 або 22% від загальної кількості населення міста. Станом на 2009, німецьке населення в Цюриху становило близько 30 000, або близько 8%.[3]На 2015 це населення нараховувало 33 297, трохи більше 8% 410 404 жителів, з яких 131 168 були іноземцями, близько третини всіх жителів міста Цюрих.[12] Прийом і зображення в ШвейцаріїСтрахи, ксенофобія, почуття залишення З 2007 року були повідомлення про швейцарську ксенофобію (або «германофобію»), спрямовану проти німецької імміграції, як у швейцарських, так і в німецьких ЗМІ.[13] У той час як швейцарська опозиція проти імміграції з Південно-Східної Європи та Африки - як і в інших місцях - характеризується занепокоєнням щодо злочинності та тягарем, покладеним на соціальне забезпечення великою кількістю нижчих верств населення або бідних іммігрантів, протидія імміграції з Німеччини має протилежну мотивацію, зокрема страх перед конкуренцією з боку кваліфікованих іммігрантів на ринку праці,і зростання цін на ринку нерухомості через збільшення попиту, створеного заможними німецькими іммігрантами, у той час як з точки зору рівня злочинності, німецька громада була записана як група з найнижчим рівнем злочинності, лише 0,6% від рівня злочинності серед швейцарських громадян. Ступінь і причини швейцарської опозиції німецькій імміграції були вивчені в Хелблінгу (2009-11), на основі опитування з 1994 по 1995 рік 1300 швейцарців (з яких близько 940 відгукнулися) з міста Цюрих (Цюрих, і Цюріх, є основною мішенню недавньої німецької імміграції - див демографічні дані вище). Опитування виявило, що в 1994-95 німці були четвертою за кількістю недолюблюваних іммігрантів в Цюриху (не любили майже кожну дев'яту). Наступні - з відстанню - іммігранти з Туреччини (не подобаються кожному 3-му до 4-го), Арабського світу (не подобаються кожен 3-й) і колишньої Югославії (розглядаються як одна група, не сподобалася кожному 2-му). І не любили трохи більше, ніж таміли (не любили кожен 10-й) і чорні африканці (не подобаються кожному вузько під кожною 10-ю з 940 респондентів). Хелбінг робить висновок - підсумовуючи подальшу літературу і ЗМІ - що «Німецькі іммігранти поставили під загрозу швейцарські характеристики так само, як іммігранти з Балкан», що «всупереч багатьом іншим дослідженням, освіта не покращує ставлення до німців» що «люди, які є молодими і прагнуть поліпшити своє робоче місце, є значно більш германофобними, ніж ті, хто задоволений своєю поточною ситуацією на роботі і вже встановлені» і що «здається, що так само, як низькокваліфіковані робітники бояться, що погано освічені іммігранти беруть свою роботу, добре освічені швейцарці вважають німецьких іммігрантів конкурентами на ринку праці».[14] Що стосується відчуття «заляканої» частини швейцарсько-німців, відчуваючи себе позаду, журналіст Гунхільд Кюблер, німець, що проживає в Швейцарії, зауважує: У Китаї проживає 1,3 млрд осіб, що в 16 разів більше, ніж у Німеччині. Федеративна Республіка знову рівно в 16 разів більше, ніж німецькомовна Швейцарія. Отже, якщо німець поставить себе в становище заляканого німецько-швейцарського, він цілком може уявити, що його країна не прилегла на Сході до Чехії, а до Китаю. - Гунхільд Кюблер Крістіана Бальдауф, одна з лідерів курсу швейцарських інтеграційних курсів для німців та австрійців, а також громадянин Німеччини та Швейцарії, з німецькою матір'ю та італійським батьком, каже: Я думаю, що те, що швейцарці не люблять про німців, це німці самі по собі. - Крістіана Бальдауф[3] Інтеграція - відмінності в культурі, поведінці, манерах, мовних проблемах Досвід показує, що хвилювання зникає на кожній великій хвилі імміграції з її зростаючою інтеграцією. Отже, а.о. Також Helbling наводить популярний приклад тепер значною мірою інтегрованих італійців, які прийшли однією з «хвиль» в 60-х роках як гастарбайтери до Швейцарії, і чиї покоління сьогодні є частиною суспільства німецькомовної Швейцарії, не відмовляючись від своєї культури. Особливо примітно, що італійці є найбільш любителями іммігрантів, в той час як під час їх прибуття в 1950-х і 1960-х вони були групою іммігрантів, які привернули найбільше військових дій. - Марк Хелблінг[15] У відносинах німецько-швейцарського і вхідного німця виникають, відверто або приховано, специфічні непорозуміння - сприйняті подібності, різні менталітети і манери і, тепер уже відомі, мовні проблеми і відмінності[3][14][16] Крістіана Бальдауф коментує фундаментальні відмінності, дрібні та різні мови: Треба мати на увазі, що швейцарці цокають зовсім по-іншому, як у нас. - Крістіана Бальдауф Часто лише незначні відмінності мають потенціал для непорозуміння. - Крістіана Бальдауф Мова відіграє центральну роль у непорозумінні. Швейцарська німецька є не просто діалектом для більшості німецькомовних швейцарських, це рідна мова, мова серця. Велика частина того, що пов'язано з близькістю, виражається швейцарською німецькою: близькість, спонтанність і емоції [...] Висока німецька мова дійсно вивчається і розмовляє в школі, хоча активні знання залишаються прихованими в підвалі, що часто робить швейцарців нижчими від красномовних німців. - Крістіана Бальдауф Дивися такожПримітки та посилання21 століття - 1-е десятиліття (більшість посилань німецькою мовою)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
