Чисельність населення Німеччини наприкінці 2022 року становила 84,3 млн осіб. Чисельність німців стабільно зменшувалася, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (217-те місце у світі), смертність — 11,42 ‰ (30-те місце у світі), у країни від'ємний природний приріст — -0,17 % (214-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Німеччині, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (217-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (206-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 66,2 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,2 року (оцінка на 2012 рік)[2].
Смертність у Німеччині 2015 року становила 11,42 ‰ (30-те місце у світі)[2].
Середній вік населення Німеччини становить 46,8 року (3-тє місце у світі): для чоловіків — 45,7, для жінок — 47,9 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,57 року (32-ге місце у світі), для чоловіків — 78,26 року, для жінок — 83 року[2].
діти віком до 14 років — 12,88 % (5 346 086 чоловіків, 5 068 071 жінка);
молодь віком 15—24 роки — 10,38 % (4 279 962 чоловіка, 4 113 746 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 41,38 % (16 934 180 чоловіків, 16 519 931 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,91 % (5 571 694 чоловіка, 5 675 104 жінки);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 21,45 % (7 591 298 чоловіків, 9 754 335 жінок)[2].
Шлюби, розлучення
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,7; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 49 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,4 року, жінки — 30,9 року, загалом — 32,2 року (дані за 2014 рік)[6].
Розселення
Густота населення у Німеччині
Густота населення країни 2015 року становила 231,5 особи/км² (58-ме місце у світі)[2]. Найбільш населена держава Європи. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення, найбільш густонаселений індустріальний регіон Рур знаходиться на північному заході, в землі Північний Рейн-Вестфалія.
Німеччина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 75,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,16 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].
Головні міста держави: Берлін (столиця) — 3,563 млн осіб, Гамбург — 1,831 млн осіб, Мюнхен — 1,438 млн осіб, Кельн — 1,037 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,24 ‰ (60-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
За 2019 рік, згідно з оцінками, до країни прибуло на понад 300 тисяч осіб більше, ніж виїхало. Насамперед завдяки міграції у 2019 році населення Німеччини зросло на близько 200 тисяч осіб до рекордних 83,2 мільйона.[1]
2022 року населення Німеччини виросло до рекордного рівня у 84,3 млн осіб, це зумовлено повномасштабним вторгненням РФ до України, що спричинило потік українських біженців до Німеччини. Зростання було зафіксовано після стагнації протягом 2019-2022 років[8].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 34 %, римо-католицтво — 34 %, іслам — 3,7 %, не сповідують жодної — 28,3 % (станом на 2015 рік)[2].
За результатами перепису населення 2011 року, католиками визнали себе 30,8 % населення Німеччини, протестантами 30,3 %, мусульманами — 3,9 %. У Німеччині проживають також близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно третини населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.
Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[11].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 4,9 % ВВП країни, станом на 2012 рік (74-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,89 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 8,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,3 % ВВП країни (13-те місце у світі)[2].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,43 ‰ (208-ме місце у світі); хлопчиків — 3,72 ‰, дівчаток — 3,12 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (165-те місце у світі)[2].
2012 року було зареєстровано 77,5 тис. хворих на СНІД (48-ме місце у світі), це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (103-тє місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (93-тє місце у світі)[2].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,7 % (59-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2006 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,3 %, в сільській місцевості — 99 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 32,3 км³ на рік, або 391,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 16 % припадає на побутові, 84 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[2].
Соціально-економічне положення
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 19,6 %; частка осіб похилого віку — 32,2 %, або 3,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2000 рік)[2].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 70,82 млн унікальних інтернет-користувачів (8-ме місце у світі), що становило 87,6 % загальної кількості населення країни[2].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 45,04 млн осіб (15-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,6 %; промисловість і будівництво — 24,6 %; сфера послуг — 73,8 % (станом на 2011 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,8 % працездатного населення, 2014 року — 5 % (49-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,7 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 7,1 % (112-те місце у світі)[2].
Країна-виробник хімічних перкурсорів для південноамериканського кокаїну; перевалочний пункт і споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, європейських синтетичних наркотиків; великий кримінальний фінансовий центр[2].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.