Німецький гуманізм

Німецький гуманізм (нім. Deutscher Humanismus) - просвітницький рух епохи Ренесансу, що поширився в Німеччині у XV-XVI століттях. Спершу німецькі гуманісти живилися гуманістичними ідеями італійського відродження, згодом німецький гуманізм набув особливого національного забарвлення. Критика католицької церкви також була пов'язана з поширенням у Німеччині ідеалів гуманізму. На початку XVI століття в Німеччині існували 16 університетів, у більшості з яких викладали вчені-гуманісти. Найвищого розквіту гуманізм досяг у Німеччині напередодні Реформації. Саме тоді сягнула свого піку гуманістична сатира, утверджувались нові суспільні ідеали, розгортались пошуки нових форм розвитку релігійного життя. У Німеччині з'явились «Листи темних людей» — дотепна, гостра й талановита сатира, яка викривала безкультурність і моральний занепад духівництва, його захоплення нескінченними схоластичними суперечками з будь-якої дрібниці.

Діячі

Література

Wilhelm Kühlmann u. a. (Hrsg.): Die deutschen Humanisten. Dokumente zur Überlieferung der antiken und mittelalterlichen Literatur in der Frühen Neuzeit. Brepols, Turnhout 2005 ff.
- Abteilung 1: Die Kurpfalz
  - Band I/1: Marquard Freher, 2005, ISBN 2-503-52017-0
  - Band I/2: Janus Gruter, 2005, ISBN 2-503-52017-0
  - Band 2: David Pareus, Johann Philipp Pareus und Daniel Pareus, 2010, ISBN 978-2-503-53238-7
  - Band 3: Jacob Micyllus, Johannes Posthius, Johannes Opsopoeus und Abraham Scultetus, 2011, ISBN 978-2-503-53330-8.
Harry C. Schnur (Hrsg.): Lateinische Gedichte deutscher Humanisten. 2. Auflage, Reclam, Stuttgart 1978, ISBN 3-15-008739- 2 (Лат. і нім.).
Winfried Trillitzsch: Der deutsche Renaissance-Humanismus. Röderberg, Frankfurt am Main 1981 (німецький переклад гуманісти них текстів).