Оброца Остап Михайлович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2017) Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (березень 2017)

Оброца Остап Михайлович
Народився	22 червня 1931(1931-06-22)  Добрівляни, Стрийський район, Дрогобицька область, Українська СРР, СРСР
Помер	21 листопада 1979(1979-11-21) (48 років)  Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	художник

Остап Михайлович Оброца (22 червня 1931(19310622) — 21 листопада 1979) — український майстер гравюри, акварелі й олійного живопису.

Остап Михайлович Оброца народився 22 червня 1931 року в селі Добрівляни, Стрийський повіт, нині Стрийська громада Львівської області, в бідній селянській сім'ї.

Початкову школу закінчив у рідному селі в 1943 році. У 1949 році закінчив Стрийську середню школу № 5. У тому ж році поступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. Труша. З другого курсу був призваний в армію. З 1953 по 1954 рр. був курсантом військового училища льотчиків.

З 1956 року працював художником у Стрийській художній майстерні Львівського художньо-виробничого фонду СРСР. З 1958 по 1964 рр. заочно навчався в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові на факультеті художнє оформлення друкованої продукції.

З 1963 року брав участь в обласних, республіканських і всесоюзних виставках. Твори Остапа Оброци виставлялись у Львові, Києві, Ленінграді та інших містах у багатьох зарубіжних виставках. За його участю відбулось 18 виставок екслібрису у Львові, Мінську, Москві, Тулі, Одесі, Баку, Ленінграді.

О. Оброца все своє життя, мандруючи по селах Західної України, збирав і вивчав перлини народного мистецтва.

Помер художник 21 листопада 1979 року.

Оброца — майстер гравюри, акварелі й олійного живопису. Його творчості властиві яскраві індивідуальні риси, які в основі своїй поєднують найкращі традиції українського професійного і народного мистецтва. Своїми численними гравюрами й акварелями він створив своєрідну образотворчу книгу буття свого народу, в якій змалював його історію, побут, творчість, відобразив красу і поезію рідного краю. Був столяром, майстром-червонодеревником.

Спадщина художника налічує понад 350 творів графіки, акварелі, станкового і монументального живопису. Але найбільшу популярність принесла йому естампна графіка. Остап Оброца — майстер екслібриса (109 екслібрисів). Він художньо оформлював книги П. Мирного і М. Стельмаха, К. Чуковського «Украдене сонце», Б. Загорулька «Первоцвіт» та інші. Відомі ліногравюри з серії «Мій рідний край», «Українські народні пісні», портрети видатних діячів історії та культури.

4 липня 1981 року Григорій Дем'ян сказав:

Остап Оброца своєю творчістю, яка була наслідком глибокого вивчення, навіть наукового дослідження тем, які мали стати аркушем естампу чи акварелі, навіки вписав своє ім'я в історію культури рідного народу. Сьогодні воно сяє яскравою зіркою на небосхилі вітчизняного образотворчого мистецтва, особливо в жанрі книжкового знака, де він досяг, безперечно, найбільшого успіху, став відомим не тільки в СРСР і Європі, а й на інших континентах нашої планети…

У газеті «Вільна Україна» від 21 вересня 1985 року письменник Віктор Романюк писав:

Остап Оброца належить до тих художників, які з життєвої круговерті вихоплюють миті, варті уваги, подиву людського. І, виношені в скарбницях душі, вони згодом лягають на білих аркушах паперу чітко, зворушливо, правдиво, як вимагає життя. Привертає увагу цикл його гравюр «Великі люди землі», в якому художник переконливо показу силу і можливості свого хисту, знання історії, обрядів і звичаїв рідного краю. Персонажі його гравюр постають перед нами у всій своїй величі і красі. Натхненні обличчя Захара Беркута, величаві, могутні постаті Довбуша, Святослава, Сагайдачного, гайдамацька войовничість Гонти і Залізняка, важкий і благородний труд Франкових Каменярів — все це виразно і глибоко втілив автор у своєму задумі.

В його «Щоденнику» 1974 зустрічаються наступні слова:

Кожна людина після себе старається залишити якийсь слід. В першу чергу дітей, які продовжують рід. Інші, в яких нема дітей, хоч дерево посадять. Для митця дітьми є його твори, народжені в ще гірших муках, ніж народжують дітей.

Ми, митці, не маємо права купатися в недоліках, адже без них не обходиться ні один суспільний лад. Ми маємо показати світові неперевершеність земної краси.»

• Ювілей Остапа Оброци [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сторінці Ми, стрияни. [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Галерея екслібрисів Остапа Оброци [Архівовано 6 липня 2016 у Wayback Machine.] на сторінці Ми, стрияни. [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.