| Оверчук Анатолій Федорович |
|---|
 |
| Народився | 21 вересня 1910(1910-09-21) 
Київ, Російська імперія |
|---|
| Помер | 7 березня 1991(1991-03-07) (80 років)
Львів, Українська РСР, СРСР |
|---|
| Країна |  Російська імперія
 УНР
 СРСР |
|---|
| Діяльність | скульптор, педагог |
|---|
| Alma mater | Київський державний художній інститут (1950) |
|---|
| Вчителі | Шервуд Леонід Володимирович, Гельман Макс Ісайович, Лисенко Михайло Григорович, Сиротенко Олександр Іванович і Єлева Костянтин Миколайович |
|---|
| Відомі учні | Мазур Петро Андрійович, Мисько Еммануїл Петрович, Нарузецький Михайло Ісакович, Попович Михайло Омелянович і Щербаков Микола Миколайович |
|---|
| Заклад | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва |
|---|
| Учасник | німецько-радянська війна |
|---|
| Членство | Спілка радянських художників України |
|---|
| Партія | КПРС |
|---|
| Діти | Оверчук Олександр Анатолійович |
|---|
| Нагороди | |
|---|
|
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Оверчук.
Анатолій Федорович Оверчу́к ( 21 вересня 1910, Київ — 7 березня 1991, Львів) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1953 року. Батько скульптора Олесандра Оверчука.
Біографія
Народився 21 вересня 1910 року в місті Києві (нині Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[1]. 1950 року закінчив Київський художній інститут, де навчався зокрема у Леоніда Шервуда, Макса Гельмана, Михайла Лисенка, Олександра Сиротенка, Костянтина Єлеви.
З 1950 року працював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва: у 1966—1972 роках — доцент кафедри скульптури. Серед учнів: Петро Мазур, Еммануїл Мисько, Михайло Нарузецький, Михайло Попович, Микола Щербаков. Член КПРС з 1964 року.
Жив у Львові в будинку на вулиці Котовського, № 10 а, квартира № 1. Помер у Львові 7 березня 1991 року.
Творчість
Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:
- «Хорольська яма» (1941, Національний музей історії України);
- «Вирок катові» (1942—1943, Національний музей історії України);
- «Осинка (Портрет дівчинки)» (1943);
- «Н. Созіна» (1944);
- «Полонений фашист» (1945);
- «М. Гризун» (1947);
- «Знамено України» (1948);
- портрет-рельєф Марини Гризун для стели в Богуславі (1949);
- «Нескорена Богуславка» (1949—1950, гіпс тонований);
- погруддя М. Когут (1951);
- погруддя Івана Сошенка (1955);
- «Ілліч» (1956, мармур; Київська філія Центрального музею Володимира Леніна);
- портрет Йосипа Бокшая (1956);
- портрет Романа Сельського (1957, гальваніка, срібло);
- «Голубка миру» (1959—1960);
- «Ноктюрн» (1960, мармур);
- «Голубка миру» (1961);
- «За мир!» (1961—1967, мамонтова кістка);
- портрет Фрідріха Енгельса (1963, дерево);
- погруддя Тараса Шевченка (1963—1964, гіпс);
- «Материнство» (1964–1966, слонова кістка);
- портрет Карла Маркса (1969, базальт; 1970, мамонтова кістка).
Стела з портретом Марини Гризун у Богуславі.
Брав участь у республіканських виставках з 1945 року.
Крім вище згаданих музеїв роботи скульптора зберігаються в Національному музеї у Львові, Канівському музеї Тараса Шевченка, Музеї історії Богуславщини.
Примітки
Література
