Овчарський Яків-Броніслав

Яків-Броніслав Овчарський
Яків-Броніслав Овчарський
Народився	4 листопада 1872; Броди
Помер	28 липня 1943 (70 років); Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина; ЗУНР; Польська Республіка; СРСР
Національність	українець
Діяльність	лікар, меценат
Знання мов	українська, німецька, латина і польська
Заклад	Народна лічниця
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Яків-Броніслав Овчарський (4 листопада 1872, Броди — 28 липня 1943, Львів) — український лікар та меценат. Член Українського лікарського товариства (1912). Засновник та керівник Львівського добровільного рятункового товариства^[2].

Життєпис

Народився 4 листопада 1872 року в місті Броди у родині Антона та Анни Овчарських. Його батько працював канцеляристом у Бродівському повітовому старостві^[3].

Після закінчення початкової школи продовжив навчання у Цісарсько-королівській реальної вищої гімназії імені кронпринца Рудольфа у Бродах. У 1894—1901 роках навчався на медичному факультеті Львівського університету. По закінченню університету пройшов спеціалізацію у професорів А. Глюзінського та Л.-А. Ридиґера та у 1906 році отримав право (сертифікат) на медичну практику у Львові, де відкрив власний кабінет на вулиці Пекарській, 39^[2].

У 1907 році одружився з Іриною-Олександрою, донькою священика Йосипа Гулли з села Чепелі Бродського повіту^[3].

Один з організаторів та керівник Львівського добровільного рятункового товариства, директор Народної лічниці (1916—1918), останній особистий лікар Івана Франка^[4]^[2].

Під час першої світової війни лікував Українських січових стрільців, а також українських діячів, серед яких були Олекса Новаківський та Іван Франко^[3].

У 1922 році був власником кінотеатру «Коперник» та ще чотирьох кінотеатрів. Через його фінансову підтримку українських шкіл, польські шовіністи закликали бойкотувати ці кінотеатри^[5].

Фінансово підтримував українські театральні вистави, переобладнав залу Музичного інституту імені Миколи Лисенка, яку розписали художники Модест Сосенко та Олекса Новаківський.

Після приходу радянської влади у 1939 році майже все майно родини Овчарських було націоналізоване. Під час німецької окупації лікаря призначили директором міської лікарні на вулиці Сенявській (нинішня вулиця Ужгородська) у Львові^[2]. Однак довго попрацювати не судилося. Доктор Броніслав Овчарський «директор І. міської лікарні у Львові, бувший лікар і один з перших директорів Народної Лічниці, один з перших засновників і керівників Львівського Лікарського рятункового товариства, бувший лікар станиці УСС, великий меценат українського театру і мистецтва, член багатьох українських товариств» помер 28 липня 1942 року^[3]. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 1)^[6].