Щуровський Володимир Іванович

Володимир Щуровський
Володимир Щуровський;
Хорунжий (файнріх); Сотник
Загальна інформація
Народження	23 лютого 1890; с. Нижній Струтинь, Долинський повіт, Королівство Галичини і Володимирії,; Австро-Угорщина
Смерть	4 травня 1969 (79 років); м. Дрезден, Німеччина
Alma Mater	Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини; УСС; УГА
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
	Шеф санітарної частини 1-ї Бригади УСС
	Щуровський Володимир Іванович у Вікісховищі

Володимир Іванович Щуровський (23 лютого 1890, Нижній Струтинь, Долинський повіт — 4 травня 1969, Дрезден) — лікар-інтернист, громадський діяч, член Українського лікарського товариства, дійсний член НТШ.^[1]

Життєпис

Народився в сім'ї священика УГКЦ Івана Щуровського. Старший брат — Євген Щуровський (став військовиком, адвокатом, громадським та політичним діячем)^[2].

Учасник установчих зборів товариства «Медична громада» (22 червня 1910 р.), заступник голови «Медичної громади» в другій каденції виділу. Медичну освіту здобув у Львівському університеті (1914).

Хорунжий Легіону УСС, сотник-лікар УГА. Шеф санітарної бригади УСС, потім 1-ї Бригади УСС й УГА та стрілецького шпиталю у Львові (1916—1918). Особистий лікар Івана Франка (1916) у Стрілецькому шпиталі^[3]^[4].

Під час боїв з поляками за Львів у листопаді 1918 р. Володимир командував спеціальним пересильним пунктом, який знаходився на залізничній станції «Личаків» (саме з цього пункту відсилали поранених і хворих січовиків у запілля).^[5].

Згодом доцент Львівського Таємного Університету (1921—1925), шкільний та пластовий лікар і старший лікар Львівського загального шпиталю.

Засновник і відповідальний редактор літературно-мистецького журналу «Митуса» (Львів, 1922 р.). Приятель Пласту, лікар новацького табору в Підлютому, організованому ОЗО (1930 р.), відзначений пластовою Свастикою вдячности (1930 р.). Член надзірної ради видавництва «Червона калина».^[4].

У 1920-их рр. директор стрілецького шпиталю у Винниках.^[4].

У 1940 — 69 роках лікар державного шпиталю в Дрездені, де помер.

Праці

«Зі записів лікаря Бригади УСС» (Календар «Червоної Калини» 1924);
«Іван Франко серед Українських Січових Стрільців» (Календар «Червоної Калини» 1927 р.);
«Українські січові стрільці на Запоріжжі» (Календар «Червоної Калини» 1929 р.);
«Лікарі й медики у Визвольній війні» («Лікарський Вісник», 25-ліття Українського лікарського товариства і Медичної громади. Львів, 1935 р.);
«Медична й санітарна служба УГА» («Укр. Гал. Армія. Матеріали до історії», т. І.— Вінніпеґ, 1958).

Примітки

↑ Байцар Андрій. Забуті імена: Щуровський Володимир та Щуровський Евген. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2015-11-17 у Wayback Machine.]
↑ Байцар, Андрій (28 жовтня 2018). Видатні винниківчани. Євген Щуровський - грамадський діяч та військовик УСС й УГА. Особистий сайт Андрія Байцара. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 13.09.2019.
↑ З ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ ІВАНА ФРАНКА. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
↑ ^а ^б ^в Байцар Андрій. Забуті імена: Щуровський Володимир та Щуровський Євген http://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-846 [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
↑ Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.С. 147.

Література

Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів; Винники, 2012. — 88 с.
Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.