Огієвський Василь Дмитрович

Василь Дмитрович Огієвський
Василь Дмитрович Огієвський
Народився	30 січня (11 лютого) 1861; Кролевець
Помер	1 червня 1921 (60 років); Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія
Діяльність	ботанік
Alma mater	Петербурзький лісовий інститут
Галузь	лісівництво
Заклад	Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId; Лісний інститутd
Діти	Огієвський Володимир Васильович
Нагороди

Василь Дмитрович Огієвський (30 січня (11 лютого) 1861(18610211), Кролевець — 1 червня 1921, Київ) — український вчений-лісівник, один з основоположників лісової дослідної справи в Росії.

Біографія

Народився 30 січня (11 лютого) року 1861 в місті Кролевці (тепер Сумська область). У 1886 закінчив Петербурзький лісовий інститут. З 1912 року — професор цього ж інституту, з 1919 року — професор Київського політехнічного інституту.

В 1909 році організував у Петербурзі першу в Росії Контрольну і дослідну станцію лісового насіння.

Помер 1 червня 1921 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 33).

Родина

Син — радіотехнік, доктор технічних наук Володимир Огієвський (1890—1979).
- Онука — мистецтвознавиця, кандидат мистецтвознавства Ія Огієвська (1925—2017).
Син — науковець у галузі агролісомеліорації, доктор сільськогосподарських наук Василь Огієвський (1893—1983).
Племінник — гідролог, доктор технічних наук Анатолій Огієвський (1894—1952)^[1].

Наукова робота

Науково-дослідницькі роботи Василь Огієвський проводив на організованих ним у європейській частині Росії опорних пунктах, серед яких основні були у Собицькому і Микільському лісництвах Чернігівської губернії і в Тульських засіках. Вивчав плодоношення сосни, її природне поновлення, випробовував різні способи й агротехніку сівби та садіння сосни й дуба. В Собицькому лісництві збереглися закладені Огієвським посадки сосни різного географічного походження. В лісовому господарстві застосовують розроблений ним гніздовий спосіб сівби дуба, так званий густий посів жолудів місцями.

У 14 кварталі Микільського лісництва збереглася будівля лісничівки, Пожарня казарма, де на початку ХХ століття працював вчений.