Одрехівський Роман Васильович

Одрехівський Роман Васильович
Одрехівський Роман Васильович
Народився	2 липня 1959 (65 років) ; Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	різьбяр по дереву, мистецтвознавець, педагог, художник декоративного скла
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1981)
Заклад	Національний лісотехнічний університет України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d] (2017)
Вчителі	Лозинський Михайло Васильович; Запаско Яким Прохорович і Галицький Богдан Іванович
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Одрехівський Василь Павлович
Мати	Байко Марія Яківна
Брати, сестри	Одрехівський Володимир Васильович

Роман Васильович Одрехі́вський (нар. 2 липня 1959, Львів) — український майстер різьблення на дереві та художнього скла, мистецтвознавець і педагог; доктор мистецтвознавства з 2017 року, професор з 2022 року. Член Спілки критиків та істориків мистецтва із 1998 року та Національної спілки художників України з 1999 року^[1].

Біографія

Народився 2 липня 1959 року в місті Львові (нині Україна). Син скульптора Василя Одрехівського та співачки Марії Байко, молодший брат скульптора Володимира Одрехівського. 1981 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався зокрема у Богдана Галицького, Михайла Лозинського, Якима Запаска^[2]. Дипломна робота — декоративні тарелі до 1500-річчя Києва «Пісня про давній Київ» (керівник Богдан Галицький, оцінка — відмінно)^[3].

З 1990 року працював асистентом на кафедрі архітектури та планування сільських населених місць Львівського сільськогосподарського інституту. У 1995 році закінчив аспірантуру при Львівській академії мистецтв і отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства^[2]. З 1996 року — старший викладач, а з 1998 року — доцент кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України. 30 листопала 2017 року у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв захистив докторську дисертацію на тему: «Мистецтво різьблення по дереву в Галичині як феноменсакральної культури України (ХІХ — перша третина ХХ століття)» (науковий консультант — Ольга Школьна)^[4]. З 2022 року — професор кафедри хореографії і мистецтвознавства Львівського університету фізичної культури.

Член редколегій наукових фахових виданнь України «Мистецтвознавство» та «Вісник Львівського університету. Серія «Мистецтвознавство». Член редколегії із напрямів у збірнику «Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції. Збірник наукових праць. Книга третя. Київ, 2019». Член спеціалізованої вченої ради з присудженням наукового ступеня доктора наук із мистецтвознавства із 2022 року^[1]. Мешкає у Львові в будинку на вулиці Тютюнників, № 20, квартира № 2^[2].

Творчість

Працює у галузях художнього скла та рельєфної скульптури. Серед робіт:

набір декоративних тарелей «Стародавній Київ» (1981);
погруддя студента-біолога Р. Липака (1986);
декоративний рельєф «Захар Беркут, Максим, Мирослава» (1986; за мотивами повісті Івана Франка «Захар Беркут»);
два медальйони «Либідь» (1988).

Бере участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1982 року.

Окремі роботи майстра зберігаються у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка.

Науковий доробок

Автор низки досліджень з питань мистецтвознавства, зокрема:

книги «Різьбярство Лемківщини» (1998, Львів);
статтї «Нове про творчість різьбяра Михайла Мацієвського (до питання встановлення авторства творів сакральної різьби по дереву у Північній Лемківщині)» // «Народознавчі зошити», частина 5 (2000, Львів).

Автор статей до Енциклопедії сучасної України про Володимира Беця та Михайла Мацієвського^[5].