Оксид барію
Назва за IUPAC
Барій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS
1304-28-5 Номер EINECS
215-127-9 RTECS
CQ9800000 SMILES
O=[Ba] [ 1] InChI
InChI=1S/Ba.O
Властивості
Молекулярна формула
BaO
Молярна маса
153,326 г/моль
Зовнішній вигляд
білі кристали
Густина
5,72 г/см3 (кубічн.); 3 (гексаг.)[ 2]
Тпл
1972 °C[ 2]
Розчинність (вода )
1,5 г/100 г H2 O
Розчинність (кислоти )
розчинний
Розчинність (етанол )
розчинний
Розчинність (ацетон )
нерозчинний
Показник заломлення (n D )
1,9841
Структура
Кристалічна структура
кубічна, гексагональна
Дипольний момент
7,954 ± 0,003 D
Термохімія
Ст. ентальпія Δf H o 298 -548,0 47,3 кДж/моль
Ст. ентропія S o 298 72,1 47,3 Дж/моль·К
Теплоємність , c o p 47,3 Дж/моль·К
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки
Окси́д ба́рію — неорганічна бінарна сполука Барію та Оксигену складу Ba O . Предсталяє собою білі кристали гексагональної або кубічної форм. Активно поглинає воду та вуглекислий газ . Сполука проявляє сильні осно́вні властивості. У природі поширена у мінералах бариті , вітериті , цельзіані , гіалофані .
Барит (з родовища у Перу )У природі оксид барію зустрічається у вигляді складних силікатів, сульфатів, карбонатів тощо. Основними мінералами, з яких видобувається барій оксид, є барит (65,7% BaO), вітерит (77,7%), цельзіан , гіалофан та інші. Складні сполуки оксиду барію були також знайдені у підземних та морських водах, на Сонці .
Окрім безпосереднього виділення з мінералів, оксид барію синтезують також взаємодією металевого барію та кисню — спалюючи метал на повітрі:
2
B
a
+
O
2
→
500
o
C
2
B
a
O
{\displaystyle \mathrm {2Ba+O_{2}\ {\xrightarrow {500^{o}C}}2BaO} }
Також отримати його можна розкладанням деяких кисневмісних сполук барію:
B
a
(
O
H
)
2
→
780
−
800
o
C
B
a
O
+
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {Ba(OH)_{2}\ {\xrightarrow {780-800^{o}C}}\ BaO+H_{2}O} }
B
a
C
O
3
→
1000
−
1450
o
C
B
a
O
+
C
O
2
{\displaystyle \mathrm {BaCO_{3}\ {\xrightarrow {1000-1450^{o}C}}\ BaO+CO_{2}} }
2
B
a
(
N
O
3
)
2
→
620
−
670
o
C
2
B
a
O
+
4
N
O
2
+
O
2
{\displaystyle \mathrm {2Ba(NO_{3})_{2}\ {\xrightarrow {620-670^{o}C}}\ 2BaO+4NO_{2}+O_{2}} }
Оксид барію активно реагує з водою, утворюючи сильнолужний розчин :
B
a
O
+
H
2
O
→
B
a
(
O
H
)
2
{\displaystyle \mathrm {BaO+H_{2}O\rightarrow \ Ba(OH)_{2}} }
Оксид проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами та кислотними оксидами . При кімнатній температурі поглинає з повітря вуглекислий газ .
B
a
O
+
2
H
C
l
→
B
a
C
l
2
+
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {BaO+2HCl\rightarrow BaCl_{2}+H_{2}O} }
B
a
+
C
O
2
→
B
a
O
+
C
O
2
{\displaystyle \mathrm {Ba+CO_{2}{\xrightarrow {}}BaO+CO_{2}} }
На холоді BaO взаємодіє з хлором , а при нагріванні — з киснем , сіркою , а також з оксидами сірки , кремнію та заліза .
4
B
a
O
+
3
C
l
2
→
B
a
O
2
+
2
B
a
C
l
2
+
B
a
(
C
l
O
)
2
{\displaystyle \mathrm {4BaO+3Cl_{2}\ {\xrightarrow {}}\ BaO_{2}+2BaCl_{2}+Ba(ClO)_{2}} }
2
B
a
O
+
O
2
→
330
o
C
2
B
a
O
2
{\displaystyle \mathrm {2BaO+O_{2}\ {\xrightarrow {330^{o}C}}\ 2BaO_{2}} }
2
B
a
O
+
S
→
t
2
B
a
S
+
S
O
2
{\displaystyle \mathrm {2BaO+S\ {\xrightarrow {t}}\ 2BaS+SO_{2}} }
B
a
O
+
S
O
2
→
230
o
C
B
a
S
O
3
{\displaystyle \mathrm {BaO+SO_{2}\ {\xrightarrow {230^{o}C}}\ BaSO_{3}} }
B
a
O
+
S
i
O
2
→
t
B
a
S
i
O
3
{\displaystyle \mathrm {BaO+SiO_{2}\ {\xrightarrow {t}}\ BaSiO_{3}} }
B
a
O
+
F
e
2
O
3
→
t
B
a
(
F
e
O
2
)
2
{\displaystyle \mathrm {BaO+Fe_{2}O_{3}\ {\xrightarrow {t}}\ Ba(FeO_{2})_{2}} }
Оксид барію використовують для виготовлення скла, емалей , термокаталізаторів . В результаті заміщення в цементі оксиду кальцію оксидом барію утворюються цементи з винятковою стійкістю до води, яка містить сульфат-іони .
↑ BARIUM OXIDE ↑ а б За тиску 101,3 кПа
CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5 . (англ.) Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М . : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с.(рос.) Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М . : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0 .(рос.) 
