Онищенко Вадим Прохорович

Онищенко Вадим Прохорович
Онищенко Вадим Прохорович
Народився	10 березня 1911 ; Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	18 листопада 1991 (80 років) ; Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія; УНР; Українська Держава; СРСР; Україна
Діяльність	державний діяч
Знання мов	українська і російська
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	ВКП(б)
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Вадим Прохорович Онищенко (10 березня 1911(19110310), місто Глухів Чернігівської губернії, тепер Сумської області — 18 листопада 1991, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання, депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Член ЦК КПУ в 1952—1960 рр.

Життєпис

Народився в родині вчителя. У 1930 році закінчив профтехшколу, а у 1934 році — Шосткинський хіміко-технологічний інститут.

У 1934 році — інженер будівельної дільниці на будівництві комбінату.

З кінця 1934 року до 1940 року працював інженером-конструктором, начальником проектного відділу, начальником відділу капітального будівництва і начальником будівельного управління в Донецькій (Ворошиловградській) області.

З 1940 року — начальник відділу монтажних робіт тресту у місті Харкові, начальник капітального будівництва Харківського заводу імені Т. Г. Шевченка.

Член ВКП(б) з 1941 року.

З вересня 1941 року — начальник будівництва і головний інженер будівництва в місті Сарапул Удмуртської АРСР. У жовтні 1943 року його вибирають заступником секретаря Сарапульського міського комітету ВКП(б) по промисловості.

З квітня 1944 року — заступник завідувача промислового відділу Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У 1945 (затв. у жовтні 1945) — листопаді 1948 року — заступник секретаря Херсонського обласного комітету КП(б)У по будівництву і будівельних матеріалах.

У грудні 1948 — вересні 1949 року — завідувач промислово-транспортного відділу Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1949 — 8 березня 1951 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б)У.

8 березня 1951 — лютий 1954 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

19 лютого — 15 вересня 1954 року — міністр житлово–цивільного будівництва Української РСР. 15 вересня 1954 — 31 травня 1957 року — міністр міського і сільського будівництва Української РСР.

З червня 1957 до травня 1960 року — член колегії Міністерства внутрішніх справ Української РСР та начальник штабу Місцевої протиповітряної оборони (МППО) при МВС УРСР.

З травня 1960 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР, генерал внутрішньої служби 3-го рангу (з 1965 року).

Проживав у місті Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р». медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».