Опалювальний котел

Котел — пристрій для нагріву теплоносія (зазвичай це вода). Котел — основа опалювальної системи.

Загальна характеристика

Котли опалювальні бувають парові — вони призначені для виробництва пари для технологічних цілей промисловості. Найширше застосування для опалення приміщень отримали водогрійні котли, які значно безпечніші в порівнянні з іншими типами котлів. Водогрійні опалювальні котли можуть працювати в системах опалення закритого і відкритого типу, а також з примусовою або природною циркуляцією води.

Задана температура води на виході з котла підтримується регулюванням піддування повітря, що забезпечує необхідну інтенсивність горіння палива. Пульт керування припиняє піддув повітря при досягненні заданої температури води і відновлює піддув при падінні температури нижче заданої.

Котли опалення мають різну класифікацію, але заведено розділяти їх за типом використовуваного палива.

Класифікація

газові^[1],
- конвекційні газові котли.
- конденсаційні газові котли.
електричні,^[2]
рідкопаливні,
твердопаливні,^[3]
- дров'яні котли;
- пелетні;
- котли тривалого горіння;
- котли шахтного типу (Холмова)
- піролізні
комбіновані

Параметри опалювальних котлів

коефіцієнт корисної дії;
втрати при експлуатаційній готовності;
температура димових газів
потужність

Потужність опалювального котла вимірюється в кВт — цей показник позначає, яку кількість тепла може виробити котел за одиницю часу, як правило це 1 година. Завдяки цьому параметру підбирається потужність котла, який зможе покрити втрати тепла. Для швидкого розрахунку необхідної потужності котла заведено брати до уваги співвідношення 1 кВт потужності опалювального котла до 10 квадратних метрів опалювальної площі і при умові, що висота стелі буде не вище 3 метрів. Також потрібно брати до уваги тепловтрати стінок та вікон. На онові цих даних це співвідношення може коригуватися в одну чи іншу сторону.

Нюанси вибору потужності опалювальних котлів:

Для твердопаливних котлів рекомендується запас потужності ≈ 20%, враховуючи непостійність горіння твердого палива, а також його різну калорійність.
Для електричних котлів потужність може бути з будь яким запасом, завдяки швидкому переходу з режиму ввімкнення/вимкнення. Але запас потрібен тільки при використанні в парі з теплоаккумулятором.
Для газових котлів потужність розділяється на мінімально можливу і максимальну, завдяки плавній модуляції потужності^[4]. Для ефективної роботи газового котла потрібно щоб його потужність відповідали мінімальній (вказано в паспорті).

Коефіцієнт корисної дії котла визначається як відношення вихідної теплової потужності (опалювальної потужності) до теплової потужності, що підводиться (потужності спалювання). Коефіцієнт корисної дії завжди належить до номінальної потужності, і тому вимірюється в сталому стані при безперервному режимі горіння.

Втрати при експлуатаційній готовності — процентна частина потужності згорання, яка віддається в період експлуатаційної готовності, — тобто при непрацюючому пальнику під час включення котла — через його поверхню навколишньому повітрю унаслідок випромінювання і конвекції. Окрім променистих втрат до втрат експлуатаційної готовності належить також охолоджування теплогенератора через постійно присутню тягу в димовій трубі, тобто через внутрішні циркуляційні втрати, що існують з цієї причини.

Виміри температури димових газів проводяться на вимірювальній ділянці на виході з котла. Вона залежить від температури котлової води, заданої потужності котла (навантаження на котел), а також ступеня його чистоти. Приведені дані вимірів завжди стосуються чистого котла і дійсні для стаціонарного (сталого) режиму.