Орля (Кам'янецький район)

	село Орля;
Транслітерація назви	Orlia
	В'їзд до селаВ'їзд до села
Основні дані
	52°14′29″ пн. ш. 23°18′18″ сх. д. / 52.241277777778° пн. ш. 23.304888888889° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Район	Кам'янецький район
Рада	Вовчинська сільська рада
Населення	16 (2009)
Часовий пояс	UTC+3
Поштовий індекс	225866
Телефонний код	+375-1631
Автомобільний код	1
Водний об'єкт	р. Західний Буг
Конфесійний склад	православні
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	339 км
	Орля
	Орля Орля (Берестейська область)

Орля^[2] (Ву́рля, пол. Orla, біл. Орля) — село в Білорусі, Берестейської області Кам'янецького району. Орган місцевого самоврядування — Вовчинська сільська рада^[1]. До 1939 року — ґміна Вовчин (Польща). Належить до церковного приходу села Огородники. Найближча залізнична станція — Лищиці, розташована за 16, 5 км. Старе місце села довший час було закрите для вільного відвідування місцевими жителями. Тепер доступна північно-східна частина. Уся територія знаходиться в прикордонній смузі. Вимираюче село. Місцевий магазин орієнтується на обслуговування працівників газосховища.

Назва

Належить до великої групи назв, які утворені зі слова орел (Орлянки, Орли, Орловичи, Орлє). Зв'язок з птахами підкріплюється тим, що за 40 км лежить містечко Вуорля на ріці Вуорлянці, яке використовує герб з зображенням чорного орел. На сьогоднішній день помітних великих популяцій орлиних в околиці села нема. Найбільший з них орлан-білохвіст занесений в Червону Книгу Республіки Білорусь. Існують також південно-слов'янська і західно-балтська версії.

Географія

Розташоване в поріччі річки Пульви, за 57 км на південний захід від Кам'янця^[2].

Історія

У XVII столітті селом володіли магнати Завиші та Радзивілли, пізніше Красінські^[2]. У 1930-і роки діяв комітет КПЗБ. У зв'язку з встановленням в 1939 році кордону СРСР на Західному Бузі, більшість жителів виселене до Гремячі. В 1940—1941 роках на його землях побудовано кілька бункерів Берестейського укріпленого району. Менша частина ДОТів зруйнована німецькими військами. У 1941 році селяни повернулись у село. Під час Другої світової війні в селі працювала початкова школа. У 1944 році виселене з прикордонної смуги. З початком примусової колективізації жителі масово почали виїжджати у інші населені пункти СРСР. З 1980-х років постійне місце бурової вахти. У 2000 році тут почалася експлуатація Прибузького підземного газового сховища.

Населення

Місцеве населення розмовляло північнозагородською говіркою західнополіського говору української мови. Земельний наділ мав назву ґрунт (12 га). Перед весіллям проводився обряд «дивоснуби». Колядування в селі тривало тиждень, у ньому брали участь як місцеві жителі, так і молодь з сусідніх сіл. Одним з традиційних занять було розведення коней. Значна частина чоловіків працювала на сезонних роботах на кінному заводі «Вигода» в Янові-Підляському.

Згідно з переписом населення 1921 року в Вурлі було 136 жителів: 66 чоловіків і 70 жінок. Усі православні. У 1930-ті роки на хуторах оселилося кілька родин поляків-осадників. Більшість з них в 1944-45 роках виїхали в Польщу. На землях осадників розташована східна половина сучасного села.

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становила 16 осіб^[1].

Сакральне

В урочищі Козенські розташовано кілька криничок. Над найбільшою з них Берестейським міжрайонним культурно-просвітницьким громадським об'єднанням «Зов» і місцевими парафіянами споруджена каплиця з купальнею.^[3] Включено до туристичного маршруту «Високівське кільце». Місце паломництва, доглядається місцевим священиком. За 200 метрів на захід від неї розташований камінь-слідовик. Населення поширює чутки, що прикордонники бачили на старому місці села привид.