Орєшнік (ракета)
«Орєшнік» (з рос. Орешник, в укр. Горішник, (Ліщина))[1] — ймовірна російська балістична ракета проміжної дальності (БРПД, англ. IRBM), яка, за даними українських військових, може розвивати швидкість понад 12 300 км/год[2]. Ракета оснащена шістьма бойовими частинами, кожна з яких, як повідомляється, містить суббоєприпаси[3]. Її характеризують як надзвичайно складну для перехоплення, хоча сучасні системи протиракетної оборони розроблені для протидії такому типу озброєння[4][5]. Заступниця прес-секретаря Пентагону Сабріна Сінгх ідентифікувала «Орєшнік» як модифікацію ракети проміжної дальності РС-26 «Рубєж». Президент Росії Володимир Путін наголосив на стратегічній важливості «Орєшніка», заявивши 28 листопада 2024 року, що його серійне виробництво вже розпочалося[6]. ІсторіяРозробка«Орєшнік», імовірно, був створений на основі ракети середньої дальності RS-26 «Рубєж», яка пройшла п'ять випробувальних запусків, але так і не надійшла на озброєння[4]. За словами експертів, у конструкції «Орєшніка» ймовірно було прибрано один ступінь прискорювача з RS-26, що зменшило його дальність[4]. Росія опирається на західне обладнання при виробництві ракетного комплексу середньої дальності «Орєшнік», так російський концерн «Созвєздіє», який розробляє та виготовляє засоби зв’язку та радіолектроніки ракети, використовує системи з ЧПК – Fanuc, Siemens, Haidenhain.[7][8] Бойове застосування21 листопада 2024Перший підтверджений випадок бойового використання «Орєшніка» стався 21 листопада 2024 року під час російсько-української війни. Ракету було використано для атаки на підприємство «Південмаш» у Дніпрі[9]. Спочатку українські звіти припускали, що під час атаки було застосовано міжконтинентальну балістичну ракету[5]. Однак подальші оцінки ідентифікували зброю як «Орєшнік». Запуск було здійснено з території Астраханської області, ймовірно, з полігону Капустин Яр[5]. Повідомлялося, що ракета була оснащена боєголовками з роздільними індивідуально керованими бойовими блоками (MIRV), про що свідчать неперевірені відеоматеріали[5]. Згодом аналіз показав, що удар, можливо, не мав на меті знищення й міг бути політичною демонстрацією[10]. За даними високопосадовців України, ракета була оснащена «холостими» боєголовками без вибухових речовин, що спонукало американських експертів назвати цей метод «дорогим способом завдати незначної шкоди»[4][11]. Водночас директор Центру стратегічних і міжнародних досліджень зауважив, що навіть інертні боєголовки «Орєшніка» можуть спричиняти «значні руйнування» через кінетичну енергію, створену гіперзвуковою швидкістю[12]. Зазначено, що запуск було здійснено по навісній траєкторії[4]. Очевидці описували тривалі вибухи, які тривали до трьох годин[13]. Як зазначає Defense Express, на одній із деталей ракети Орєшнік виявлено серійний номер та дату виробництва — 12 квітня 2017 року. Це підтверджує, що ракета, використана для удару по Дніпру, була виготовлена орієнтовно у 2017−2018 роках і, ймовірно, зберігалася на складі[14]. 6 лютого 2025За інформацією видання Forbes, ЗС РФ намагалися 6 лютого 2025 року повторно атакувати Україну «Орєшніком», але ракета впала на територію Росії.[15] Пізніше, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спростував інформацію, та заявив що це лише припущення українського військового Кирила Сазонова.[16] МожливостіСкладність перехопленняБойове оснащення «Орешника» з роздільними індивідуально керованими бойовими блоками (MIRV) відрізняє його від інших ракет з ядерним потенціалом, що використовуються проти України, роблячи його особливо складним для перехоплення існуючими засобами ППО України. За словами директора Центру стратегічних і міжнародних досліджень[5], ця ракета рухається у верхніх шарах атмосфери, залишаючись недосяжною для українських систем протиповітряної оборони. Це унеможливлює її перехоплення за допомогою наявних українських систем. Водночас сучасні перехоплювачі, такі як Arrow 3 (Ізраїль) та SM-3 Block 2A (США), які не перебувають на озброєнні України, спеціально розроблені для боротьби з такими загрозами[4][5]. Експериментальний характерАмериканські офіційні особи відзначили, що, попри свої передові характеристики, «Орєшнік» все ще залишається експериментальним. Хоча Путін наголошував на його гіперзвукових можливостях, за словами ряду військових експертів, ця зброя є радше адаптацією старих технологій, які вже багато років застосовуються у міжконтинентальних балістичних ракетах[4]. На думку експерта з нерозповсюдження ядерної зброї Джеффрі Льюїса, жодна з технологій «Орешника» не є новаторською або революційною у розвитку звичайних озброєнь; радше це «набір старих технологій, зібраних у новій комбінації»[4]. Експерт з питань оборони з Університету Осло припустив, що частка нових компонентів у ракеті не перевищує 10 %[17]. Вважається, що Росія володіє лише обмеженою кількістю цих ракет[18], що робить їх регулярне застосування проти України малоймовірним[5]. Проблеми влучностіЕксперти зазначають, що влучність «Орєшніка», продемонстрована під час удару по Дніпру, є достатньою для доставки ядерного заряду, але недостатньою для звичайних боєприпасів[4]. За словами Вільяма Альберке з Центру Генрі Л. Стімсона, «Якщо Росія працює над MIRV із точністю, придатною для звичайних боєприпасів, ми цього ще не бачили»[4]. Інші експерти відзначають, що проблема влучності «Орєшніка» може бути частково вирішена через використання суббоєприпасів[4]. Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
