Острів Сміт (Південні Шетландські острови)

	Острів Сміт
Назва на честь (епонім):	Вільям Сміт ;
	62°59′00″ пд. ш. 62°30′00″ зх. д. / 62.98333333° пд. ш. 62.5° зх. д.
Країна
Регіон	Територія Антарктичного договоруd
Система	Південні Шетландські острови
Тип	острів
Висота	2105 м
Площа	206 км²
	[[Файл:\|300px\|Острів Сміт. Карта розташування: Земля\|class=notpageimage]] Острів Сміт Острів Сміт (Земля)
	Острів Сміт у Вікісховищі

Острів Сміт — острів, архіпелагу Південних Шетландських островів.

Географічне розташування

Острів Сміт знаходиться приблизно за 25 км на північний захід від острова Лоу і за 35 км на північний захід від острова Сноу, від якого відділений протокою Бойда. Розміри острова приблизно 32 км в довжину і 8 км в ширину (18х5 миль). Площа острова — 148,0 км². Постає у вигляді гірського хребта Імеон. Найвища точка хребта — вершина Фостер (висота 2105 м) — водночас є найвищою точкою всього архіпелагу. На другому місці по висоті — гора Пісга (1 860 м).

Історія

В 1819 році британська експедиція на судні «Вільямс» під командуванням капітана Вільяма Сміта відкрила Південні Шетландські острови і в жовтні вперше висадилась на остров Кінг Джордж. Тоді ж був відкритий і Острів Сміта, пізніше названий на честь першовідкривача. У лютому 1821 на острів повторно натрапила Перша експедиція Флоту російської імперії до Південного полюса, і нанесла його на свої карти, зокрема, південне узбережжя. Капітан експедиції Ф. Фон Беллінсгаузен, не знаючи про відкриття В. Сміта, назвав острів на честь перемоги російсько-імперської армії у битві під Бородіно у так званій Вітчизняній війні 1812 року — «Бородіно». (Сучасні погляди на ті події під Бородіно не є однозначними.) Першу задокументовану висадку на острів, на мис Джеймс, здійснив у 1820 Джеймс Уедделл. Друга відбулась 1 лютого 1821 року.

Дослідження острова

На острові немає дослідних станцій. Острів Сміт рідко відвідують вчені і альпіністи. Перша детальна топографічна карта острова була створена у 2009 році Болгарською комісією з антарктичних найменувань разом із Військово-географічною службою болгарської армії. На вершину хребта Імеон була невдала спроба сходження. У 1977 році на шляху до острова зазнало аварії судно «En Avant», на борту якого перебували члени експедиції. Наступна безуспішна спроба підйому на Фостер була зроблена в 1990—1991 роках Британською експедицією. Влітку 1994 року одній із груп вдалося піднятися на вершину Кетрін-Джейн (1 720 м). Перше успішне сходження на Фостер було здійснено 29 січня 1996 року.

Карти

Діаграма Південного Шетленда, включаючи острів Коронації, & c. [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] від розвідки пластів Голуб у 1821 та 1822 роках командиром Джорджа Пауелла того ж. Масштаб приблизно. 1: 200000. Лондон: Лорі, 1822 рік.
Л. Л. Іванов. Антарктида: Острови Лівінгстон та Гринвіч, острови Роберт, Сніг та Сміт. Масштаб 1: 120000 топографічна карта. Троян: Фонд Манфреда Вернера, 2010. ISBN 978-954-92032-9-5 (Перше видання 2009 р.) ISBN 978-954-92032-6-4)
Острови Південний Шетланд: Сміт і Низькі острови. [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.] Масштаб 1: 150000 топографічна карта № 13677. Британське опитування про Антарктику, 2009.
Антарктична цифрова база даних (ADD). [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.] Масштаб 1: 250000 топографічної карти Антарктиди. Науковий комітет з питань антарктичних досліджень (SCAR). З 1993 р. Регулярно оновлюється та обовлюється.
Л. Л. Іванов. Антарктида: острів Лівінгстон та острів Сміт . Масштаб 1: 100000 топографічної карти. Фонд Манфреда Вернера, 2017. ISBN 978-619-90008-3-0