Отто Штрандман

	Отто Штрандман; ест. Otto Strandman
Прапор	2-й Прем'єр-міністр Естонії
9 травня — 18 листопада 1919 року
Попередник:	Костянтин Пятс
Наступник:	Яан Тиніссон
Народження:	30 листопада 1875; Вандуd, Кадріна, Ляене-Вірумаа, Естонія
Смерть:	5 лютого 1941 (65 років); Кадрінаd, Кадріна, Ляене-Вірумаа, Естонія
Причина смерті:	вогнепальна рана
Поховання:	Q18626707?
Країна:	Російська імперія; Естонія
Освіта:	Тартуський університет
Партія:	Естонська робітнича партіяd
Батько:	Ганс Штрандман
Мати:	Лідія Гіндріксон
Хрест Свободи 3 класу 1 ступеня	Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 1 класу 1 ступеня	Пам'ятний знак Естонського Червоного Хреста
	Медіафайли у Вікісховищі

Отто Август Штрандман (ест. Otto August Strandman; 30 листопада 1875 — 5 лютого 1941) — естонський державний і політичний діяч, глава уряду країни 1919 року.

Життєпис

Навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету (1899–1901), закінчив юридичний факультет Юріївського університету (1903). Почесний доктор права Тартуського університету (1928) й Варшавського університету (1930).

До вступу в університет працював у ревельській конторі Державного банку. У 1903—1905 роках був юристом у Нарві й Ревелі. У 1904—1905 та 1917 році — гласний міської думи Ревеля. Брав участь у революційних подіях 1905 року, у 1905—1909 роках проживав в еміграції у Швейцарії. У 1909—1917 роках займався адвокатською практикою в Ревелі. 1917, після Лютневої революції, російський Тимчасовий уряд призначив його прокурором Ревельського окружного суду. У 1917—1918 роках очолював Тимчасову земську раду Естляндської губернії.

Політична та дипломатична діяльність

1918 — міністр юстиції
1918—1919 — міністр сільського господарства Тимчасового уряду Естонії. 1918 був заарештований німецькими окупаційними військами
з 9 травня 1919 до 18 листопада 1919 — прем'єр-міністр і військовий міністр
1920–1921 — міністр закордонних справ
1921 — голова Рійгікогу. Був членом Рійгікогу першого — п'ятого скликань
1924 — міністр закордонних справ, потім — міністр фінансів
1927–1929 — посол Естонії у Польщі, Чехословаччині та Румунії
з 9 липня 1929 до 12 лютого 1931 — державний старійшина
1933–1939 — посол Естонії у Франції, Бельгії, Іспанії та Ватикані.

Загибель

1939 повернувся на батьківщину, жив на своєму хуторі в Кадріні. 1941 отримав повістку з'явитись до НКВС, що означало неминучий арешт, після чого він застрелився.