Народилася в Таллінні 18 червня 1977[4], донька 14-го прем'єр-міністра Естонії та єврокомісараСііма Калласа[5]. Під час радянських депортацій з Естонії її матір Крісті, якій на той момент було 6 місяців, було депортовано до Сибіру разом із матір'ю та бабусею у вагоні для перевезення худоби, і вона жила там у засланні до 10 років[6]. Дідом Каллас був Едуард Алвер, один із засновників Естонії 24 лютого 1918 року і перший начальник поліції Естонії з 1918 по 24 травня 1919 року[6].
У 1995 році вона склала іспит на атестат зрілості. Каллас закінчила юридичний факультет Тартуського університету у 1999 році й здобула ступінь бакалавра права. З 2007 року навчалася в Естонській школі бізнесу, одержавши в 2010 році ступінь EMBA (Виконавчого магістра ділового адміністрування) з економіки[7][8].
Кар'єра
У 1999 році Каллас була членом Естонської колегії адвокатів, а у 2002 році ― адвокат, партнеркою юридичної фірми Luiga Mody Hääl Borenius and Tark & Co, була тренеркою в Естонській школі бізнесу. Член Європейського антимонопольного альянсу. 2011 року отримала статус неактивного члена Естонської колегії адвокатів[9]. У листопаді 2018 року Каллас опублікувала свої мемуари «MEP: 4 aastat Euroopa Parlamendis» (Євродепутатка: Чотири роки в Європейському парламенті), в яких вона описує своє життя і роботу в Брюсселі з 2014 по 2018 рік[10].
Політика
Депутат Рійгікогу (2011—2014)
У 2010 році Каллас вступила до Партії реформ Естонії. У 2011 році вона балотувалася до Рійгікогу від повітів Гар'юмаа і Рапламаа, набравши 7157 голосів. Депутат Рійгікогу XII скликання, з 2011 по 2014 рік очолювала парламентський комітет з економічних питань.[9]
Депутат Європейського парламенту (2014—2018)
На виборах 2014 року Каллас балотувалася до Європарламенту й отримала 21 498 голосів[9]. У Європейському парламенті Каллас входила до Комітету з промисловості, досліджень та енергетики і тимчасово входила до Комітету з внутрішнього ринку та захисту споживачів. Вона була заступницею голови делегації в Комітеті парламентського співробітництва між ЄС та Україною, а також членом делегації у Парламентській асамблеї Євронест і делегації з питань відносин зі США[4].
Каллас була членом Інтергрупи Європейського парламенту з питань цифрового порядку денного[11] і заступницею голови Молодіжної Інтергрупи[11].
Під час перебування в парламенті Каллас працювала над стратегією єдиного цифрового ринку, енергетичної та споживчої політики, а також над відносинами з Україною. Зокрема вона захищала права малих та середніх підприємств (МСП), підтримуючи ідею, що кордони в цифровому світі перешкоджають появі інноваційних компаній. Вона є прихильницею інновацій та часто підкреслює, що правила не можуть і не повинні перешкоджати технологічній революції[4].
Каллас виступала як доповідачка з шістьма доповідями: думки про так зване регулювання електронної конфіденційності[12], правила цивільного законодавства щодо робототехніки[13], річний звіт про політику конкуренції ЄС[13], про укладення нового курсу для споживачів енергії[14], законодавство про митні порушення і санкції[14] та звіт про єдиний цифровий ринок за власною ініціативою[15].
Під час свого перебування в парламенті вона також була номінована на звання європейського молодого лідера (EYL40)[15].
Національна політика
13 грудня 2017 року керівник Партії реформ Ганно Певкур оголосив, що не балотуватиметься на посаду голови партії в січні 2018 року, і запропонував натомість балотуватися Каллас.[16] Після розгляду пропозиції 15 грудня Каллас оголосила, що братиме участь у виборах керівництва.[17]
3 березня 2019 року Партія реформ під керівництвом Каллас виграла вибори, набравши близько 29 % голосів, а панівна Центристська партія здобула 23 %.[18]
25 січня 2021 року, після відставки Юрі Ратаса з поста прем'єр-міністра, Каллас сформувала очолюваний реформістами коаліційний уряд з Центристською партією[19], ставши першою жінкою — прем'єркою в історії Естонії[20].
Прем'єр-міністр Естонії
26 січня 2021 року Каллас стала прем'єр-міністром Естонії, 14 липня 2022 року заявила про відставку і розпуск уряду, щоби почати формування нової коаліції[21].
18 липня Каллас було повторно призначено прем'єр-міністром, вона зібрали новий уряд, який мав працювати протягом восьми місяців, до наступних виборів до Рійгікогу у березні 2023 року[22]. У березні Каллас було переобрано на посаду прем'єра[23]. У липні Каллас подала у відставку з посади[24].
Керівник Європейської дипломатії
Влітку 2024 року Каллас стала головним дипломатом ЄС, замінивши на цій посаді Жозепа Борреля[25]. 1 грудня 2024 року Каллас прибула до Києва разом із Антоніу Коштою, Президентом Європейської ради[26].
Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 24 квітня 2023) — за визначні особисті заслуги у зміцненні українсько-естонського міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України[30][31]
Визнання
Кая потрапила до рейтингу найвпливовіших людей Європи (2025) за версією Politico. The Cassandra[32]
Галерея
Каллас зустрілася з тодішньою прем'єр-міністеркою Фінляндії Санною Марін у Гельсінкі, 2021 рік
Зустріч Калласа з президентом України Володимиром Зеленським у Києві, 2021 рік
Зустріч Каллас з держсекретарем США Ентоні Блінкеном у Таллінні, 2022 рік
Каллас зустрілась з прем'єр-міністром Іспанії Педро Санчесом у Брюсселі, 2022 рік
Каллас зустрілась з прем'єр-міністром Північної Македонії Дімітаром Ковачевським у Вільнюсі, 2023 рік
Каллас на зустрічі голів Північної Європи 24 листопада 2022
* Відповідно до Лісабонської угоди, в 2009 році посада Європейського комісара із зовнішніх справ була об'єднана із посадою Верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки.
.jpg)
_(cropped)_(cropped).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_-_53038267876.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
