Офлоксацин
Офлоксаци́н — антибіотик з групи фторхінолонів II покоління для перорального та парентерального застосування, широкого спектру дії.[1] Офлоксацин уперше синтезований у Японії в 1980 році[2] у лабораторії компанії «Daiichi Seiyaku».[3][4], яка розпочала випуск препарату з 1985 року початково під торговельною маркою «Тарвід».[5] Фармакологічні властивостіОфлоксацин — синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів II покоління. Діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальній клітині. Препарат має широкий спектр антибактеріальної дії. До офлоксацину чутливі такі збудники: стафілококи, сальмонелли, клебсієли, нейсерії, Esherichia coli, Citrobacter spp., Proteus spp., єрсинії, Campylobacter spp., Garnnerella vaginalis, Vibrio spp., Haemophilus spp., пневмококи, Helicobacter pylori, Brucella melitensis, хламідії, мікоплазми, Ureaplasma urealyticum, туберкульозна паличка, мікобактерія лепри. Стрептококи малочутливі до офлоксацину. Нечутливими до препарату є клостридії та інші анаероби, бліда спірохета. ФармакодинамікаОфлоксацин добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату — близько 95 %. Максимальна концентрація в крові досягається при пероральному прийомі протягом 1—2 годин, при внутрішньовенному — зразу після інфузії. Високі концентрації створює в усіх тканинах і рідинах організму. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в невеликій кількості (5 %) в печінці, виводиться переважно нирками (80-85 %), а також з калом. Період напіввиведення препарату становить 5—8 годин, при нирковій недостатності може підвищуватись до 15-60 годин. Показання до застосування
Офлоксацин застосовують при інфекціях, що спричинюють чутливі до препарату мікроорганізми, а саме при: інфекціях ЛОР-органів, бронхолегеневої системи (в тому числі в комплексній терапії антибіотикорезистентного туберкульозу), шкіри та м'яких тканин, кісток і суглобів, сечостатевої системи (в тому числі простатит, гонорея), сепсис, лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом.[1] Побічна діяПри застосуванні офлоксацину можливі наступні побічні реакції[1][6]:
ПротипоказанняОфлоксацин протипоказаний при підвищеній чутливості до фторхінолонів, вагітності, годуванні грудьми, у віці до 18 років, при ураженні ЦНС зі зниженим судомним порогом (після важких ЧМТ, інсульту), епілепсії, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; а також пацієнтам з подовженням інтервалу QT на ЕКГ і тим, що приймають аміодарон, соталол, хінідин, прокаїнамід.[1] Форми випускуОфлоксацин випускається у вигляді розчину для внутрішньовенних інфузій по 100 мл.(200 мг.); таблеток по 0,1; 0,2 г і 0,4 г; очних крапель по 5 мл 0,3 % розчину; 0,3 % очної мазі у тубах по 3 г.[8] Препарат входить до складу мазі «Офлокаїн».[9] Застосування у ветеринаріїОфлоксацин випускається для застосовання у ветеринарії у вигляді флакона для ін'єкційного введення по 100 мл 10 % розчину, та використовується для лікування інфекцій дихальної, травної, сечостатевої системи, що викликані чутливими до препарату збудниками, у собак, котів, свиней, великої рогатої худоби та домашніх птахів.[10] Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
