Палаузов Спиридон Миколайович
Спиридо́н Мико́лайович Палау́зов (нар. 1818, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 1872, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія) — історик болгарського походження. Спеціалізувався на медієвістиці, археографії, дослідженнях історії Болгарії, Чехії, Угорщини та Румунії. Учень українських славістів Осипа Бодянського та Ізмаїла Срезневського. Один із засновників Априловської гімназії у Ґаброво. ЖиттєписСпиридон Палаузов народився 1818 в українському місті Одеса, що на той час входило до складу Херсонської імперії Російської імперії. Походив із одеської купецької родини болгарських емігрантів, діячів болгарського національного відродження. Закінчив Рішельєвський ліцей, навчався у Боннському, Гайдельберзькому та Мюнхенському університетах. Повернувшись до Російської імперії, почав займатись славістикою. Учень українських славістів Осипа Бодянського та Ізмаїла Срезневського. 1852 захистив у Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «Епоха болгарського царя Симеона». З цього ж року — чиновник з особливих доручень міністерства народної освіти[ru]. Під час Кримської війни Російської імперії перебував у діючій Російській імператорській армії, агент з організаційних питань переселення болгар до Російської імперії. 1860 перейшов до департаменту зовнішньої торгівлі міністерства фінансів[ru]. Публікувався в газетах та журналах, був дійсним членом кількох наукових товариств, в тому числі й Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей. Спиридон Палаузов помер 1872 у Санкт-Петербурзькій губернії. Похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Палаузова відсутні.[2] Наукова діяльністьОдин із перших представників болгарської медієвістики, новістики та археографії. Вважається засновником критичного напрямку болгарської історіографії. Значну увагу приділив історії боротьби європейських народів — болгар, сербів, угорців, австрійців, поляків, молдован проти Османської імперії. Наукові праці
Примітки
Література та джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia