Палац образотворчих мистецтв (Лілль)

Палац образотворчих мистецтв (Ліль)
50°37′50″ пн. ш. 3°03′45″ сх. д. / 50.63056° пн. ш. 3.06250° сх. д. / 50.63056; 3.06250
Тип	художня галерея[1][2]
Статус спадщини	пам'ятка історії зареєстрованаd[1]
Країна	Франція[1]
Розташування	місто Ліль, площа Республіки, станція метро «Площа Республіки», ( Place de la République, 59000 Lille, France)
Адреса	59000  Q116145732?
Архітектор	Fernand Delmasd[3] і Édouard-Jules-Claude Bérardd[3]
Засновник	Наполеон I Бонапарт[3]
Засновано	1792 рік, відкритий у 1809 р.
Відкрито	6 березня 1892
Відвідувачі	більше 286.000 на рік( 2008 )
Куратор	Henri-Joseph Van Blarenberghed, Isidore Bonnier de Layensd, Édouard Reynartd, Jules Houdoyd, Auguste Joseph Herlind, Charles Violetted, Auguste Ozenfantd, Alfred Agached, Eugène Deullyd, Émile Théodored, Pierre Mauroisd, Albert Châteletd, Hervé Ourseld, Arnauld Brejon de Lavergnéed, Alain Tapiéd і Bruno Girveaud
Сайт	Site officiel du Palais des Beaux-Arts de Lille
Палац образотворчих мистецтв (Лілль) (Франція)
Нагороди Musée de Franced Council of Europe Museum Prized (1999)
Палац образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Палац образотворчих мистецтв у місті Лілль (фр. Palais des beaux-arts de Lille) — належить до найбільших провінційних художніх музеїв Франції.

Музей засновано у 1792 р. Ініціатива по створенню музейного закладу надійшла від місцевого художника на ім'я Жозеф Луї Ватто. Таким чином художній музей міста Ліль належить до п'ятірки найдавніших музеїв Франції. Зростанню фондів художнього музею сприяли декрети революційного уряду по конфіскації майна дворянських родин, що покинули країну під час революційних подій. У 1795 р. завдяки цим конфіскаціям кількість художніх творів музею збільшилась.

У 1801 р. диктатор Наполеон видав наказ про створення та поповнення 15 музеїв Франції. До переліку міст в указ був внесений і Ліль. Так місто отримало право на передачу в його фонди картин з паризьких палаців Лувр та Версаль.

Першим місцем розташування музею стала каплиця місцевого монастиря Récollets, а сам музей був відкритий для відвідин у 1809 році.

На початку 1880-х рр. мер міста Лілль Гері Легран (Géry Legrand) започаткував проект створення відповідної будівлі для музею, якому мало підходило приміщення колишнього монастиря. Для будівництва в Ліль були запрошені архітектори з Парижу — Едвард Берарді і Фернан Дельмас, представники стилю еклектика. Будівництво тривало у 1885–1892 рр. Для нової споруди було відведене почесне місце на площі Республіки поряд з префектурою.

Нова будівля отримала назву Палац витончених мистецтв і ця назва закріпилася за художнім закладом. Зовнішні форми споруди мають компромісне поєднання елементів французького класицизму ще 17 століття (горизонтальний руст, колони, трикутні і лучкові фронтони) з елементами пафосної архітектури цінця ХІХ століття у стилі «прекрасна епоха». Кожний об'єм споруди має за старою французькою традицією високий окремий дах, що нагадує дахи замку Шеверні.

У 1990-х р. проведена реконструкція будівлі, де в підмурках палацу обладнали виставкові зали площею 700 м² та зали для скульптур 19 століття. Нові зали відкриті у 1997 році. Серед провінційних художніх музеїв Франції Палац витончених мистецтв посів перше місце за кількістю експонатів і практично друге після музею Лувр.

Палац витончених мистецтв міста Ліль має значну мистецьку колекцію, де є — * Монети і медалі (медальєрне мистецтво)

• графічний кабінет (малюнок, гравюра, креслення архітектора)
• Картинна галерея
• галерея скульптур
• кераміка італійських центрів
• Виставкова зала
• лекційна аудиторія
• мистецька і наукова бібліотека

Серед творів доби середньовіччя, відродження та маньєризму — * Дірк Боутс

• Пітер Артсен
• Ієронімус Босх
• Жак Белланж

• рельєф скульптора Донателло
• Ламберт Сустріс
• Якопо Тінторетто
• Ель Греко
• Лукас ван Фалькенборх
• Паоло Веронезе

Серед творів 17 століття -

• Хосе де Рібера
• Філіп де Шампень
• Антоніс ван Дейк
• Лука Джордано
• Якоб ван Рейсдаль
• Рубенс

Новітні мистецькі стилі представлені творами, серед яких —

• Жак-Луї Давід
• Жан Батист Сімеон Шарден
• Ежен Делакруа
• Густав Курбе
• Франсіско Гойя
• Едуард Мане
• П'єр-Огюст Ренуар
• Альфред Сіслей
• Анрі де Тулуз-Лотрек
• Вінсент ван Гог
• Франсуа Мілле
• Клод Моне
• Огюст Роден

• 
  Якопо Тінторетто, портрет венеційського сенетора
• 
  Ян Антоніс ван Ревестейн, п-т невідомої пані, 1620 р.
• 
  Едуар Мане, п-т Берти Морізо
• 
  Ніколя де Ларжильєр, Маргеріта де Ларжильєр

• 
  Кераміка Ангарано, 17 ст.
• 
  Кераміка Кастель Дуранте, 1570 р.
• 
  Кераміка з Лігурії, 17 ст.
• 
  Кераміка Ангарано, 17 ст.

• 
  Пітер Брейгель молодший, «Перепис населення у Вифлеємі»
• 
  Еміль Бретон, «Ніч»
• 
  Поліхромний керамічний пласт
• 
  Пітер Кодде, «Меланхолія», 1633 р.

• Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-5222-9
• Les Plans en relief des places fortes du Nord: dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes, ISBN 2-85056-838-4
• Catalogue des dessins italiens: Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-3392-5

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац образотворчих мистецтв (Лілль)

• Site officiel du Palais des Beaux-Arts de Lille- офіційний сайт музею